Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Інформаційний простір · с. 5сторінка оригіналу ↗

НОСТАЛЬГІЯ ЗА МОВОЮ

Слово Просвіти, №27 за 2004 рік

Давня традиція — ранок у багатьох наших людей починається з радіоприймачем. Колись усі слухали Першу програму з радіоточки. А нині — з’являється все більше альтернатив, з яким звуковим супроводом прожити день. Зростаюча кількість ФМ-радіостанцій, що тісно скупчилися мало не одна на одній на невеличкому діапазоні ультракоротких хвиль, складають (особливо у великих містах) серйозну конкуренцію державному радіо. На жаль, у цій конкуренції далеко не завжди перемагає якість передач і музики. Головна особливість багатьох “ефемок” — не треба особливо вслухатися. Фонова музика, фонові розмови… В дусі часу — “щоб не перевантажувало…” Не заважає працювати або збиратися на роботу. Крім того, більшість ФМ-радіостанцій — на один копил, вони не мають визначених стильових рамок, власного формату (що не заважає клеїти ярлик “неформату” на українську пісню). Є й такі, у яких, навпаки, — чітко окреслене музичне спрямування. Одне з них — радіо “Ностальжі”. На відміну від відразливих “шансонів”, “русскіх” та “наших” (головна й одразу впізнавана ознака яких — войовничий несмак), воно не змушує нещасного слухача-любителя музики затуляти вуха. Велику частину ефірного часу (близько 75 %) віддано пісням, і що особливо радує — не блатняку і не російській попсі. Назва радіо говорить за себе — досить якісна (переважно) попмузика минулих років. Хоча це не означає, що звучать суцільні “архаїзми” та “анахронізми” (як може подумати ультрасучасна молодь) — трапляється й те, що звучало два-три роки тому. А крім того, добирається, в основному, класика жанру — естради, поп-музики, рок-н-ролу тощо. Репертуарним наповненням “Ностальжі” вигідно відрізняється від подібного за спрямуванням радіо “Мелодія” (воно, в основному, “ностальгує” за різноманітними зразками російської поп-музики 80-х — 90-х років). Отож, зрозуміло, на яке коло слухачів розраховане це радіо — на покоління близько 30-ти і старших, — щоб дати їм можливість згадати все те, що слухалося колись (і нині) з таким задоволенням. Важливий момент — на “Ностальжі” практично немає набридливої ді-джейської балаканини. Адже “хвороба” багатьох “ефемок” — неконтрольований потік безглуздих коментарів та нісенітниць. Зазвичай ця словесна злива дратує не менше, ніж низькопробна муз-програма (коротше кажучи, радіорозмови відповідають за змістом музичному репертуару). На “Ностальжі” — інші крайнощі, там якраз слова малувато. Іноді цілу годину, крім реклами, ніщо не перериває довгого музичного полотна. Та це не означає, що там зовсім немає передач. Зокрема зранку (з 7-ї до 10-ї) в ефірі — “За сімейними обставинами” (йде російською мовою). Принцип — простий: обирається якась тема для обговорення, до якого запрошуються й радіослухачі. Зрозуміло, що тему беруть життєву і нескладну, а балачки, які точаться навколо неї, подібні до звичайної розмови між приятелями. Але головне — що тут немає матюків, жаргону чи відвертого жлобства. На передачу телефонують досить освічені люди — зокрема вчителі чи випускники вузів. Наприклад, 2 червня тематика передачі була “Слово — не горобець” (про силу слова). Зачіпалися різні аспекти — про важли- Фото Г. Оборської FM-СОВОК вість спілкування, плітки, образу словом, переваги мовчання тощо. Що приємно здивувало, — в розмові іноді навіть звучали цитати класиків (Сент-Екзюпері та Т. Еліота). Наявні на радіо “Ностальжі” й інформаційні випуски. Щоправда, вони маленькі — 2—4 хвилини, і їх не так багато (5 % від загального мовлення), та вони висвітлюють різноманітні події — трохи політики, трохи сенсацій, інформація, де можна відпочити в Києві, блок про моду, розповіді про різні країни, поради, як стати успішною людиною, прогноз погоди, курс валют. Протягом дня траплялися навіть передачі, які умовно можна віднести до культурологічних — “Очевидное — невероятное” (про феномен ікон, що плачуть) і “Жизнь замечательных людей” із гаслом “История без купюр” (про видатних людей, які народилися цього дня). Щоправда, відомі особистості виявилися виключно іноземними (маркіз де Сад і граф Каліостро), там не знайшлося місця для українських уславлених діячів (хоча такі, що народилися в цей день, були). Ось така “Ностальгія”. Все ніби й гаразд, особливо якщо порівнювати з іншими ФМ-радіостанціями. Багато непоганої музики, трохи інформації (не надто складної для сприйняття), відсутність жлобської “говорильні” та нав’язливої російської попси… Та є й суттєві “але”. На жаль, зовсім відсутня українська музика. Протягом усього прослуховування не прозвучало жодної української пісні. Невже не маємо за чим поностальгувати? Адже в Україні народилося стільки пісень (і нашу мову, як відомо, вважають однією з найспівучіших), — а їм тут не знайшлося місця… Отож, музичний репертуар на “Ностальжі” — іншомовний (переважно англомовний). Російських пісень — близько 20 %. Щодо мовлення — ситуація трохи краща. Близько 30 % усіх передач велися українською мовою (серед них — переважно інформаційні випуски). Але, знову ж таки, мовою “неформального” спілкування (розважальні програми, розмови зі слухачами) залишилася російська. Ще трохи — і здолає справжня ностальгія за українською мовою та музикою. z Катерина ТАРЧЕВСЬКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин