Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Авторитетна думка · с. 6сторінка оригіналу ↗

«НАСТАВ ДОЛЕНОСНИЙ МОМЕНТ, У ЯКИЙ ПОВИННІ ВКЛЮЧИТИСЯ МИ ВСІ РАЗОМ»

Слово Просвіти, №27 за 2004 рік

— Що є головним нині для Вас? — Моє основне місце сьогодні — це Верховна Рада України. Найголовніше — та ділянка роботи, яку я нині виконую: я перша в парламенті підняла тему трудової еміграції, наших трудових заробітчан і включилася на міжнародному рівні в цю проблему, оскільки я — член Комітету закордонних справ, голова постійної Комісії співпраці із закордонним українством, член постійної української делегації в парламентській Асамблеї ради Європи, є членом Комітету з питань міграції, народонаселення та біженців. У своєму комітеті я підготувала доповідь, яка називається так: “Трудова еміграція країн Центральної та Східної Європи”. Чим важлива ця доповідь і чому, власне, я за неї взялася? Тому що 10 % усіх трудових мігрантів, які є в світі (а їх усього 67 млн.), це — українці! І для України надзвичайно важливим є те, які рекомендації будуть винесені ПАРЄ (Парламентською Асамблеєю Ради Європи) стосовно цих трудових мігрантів. Тому що це — доля наших людей! Надзвичайно важливо, щоб ці рекомендації були сприятливі: для того, щоб у національному законодавстві в рамках міжнародного права легалізувати і правово визначити статус наших громадян. Проблема трудової еміграції включає в себе багато компонентів. У першу чергу, це — економічна складова. І от що мене вразило, коли я почала аналізувати цю проблему: серед трудових мігрантів, яких тільки в Європі понад 7 млн., 70 % — жінки! ДЕМОГРАФІЧНА КАТАСТРОФА ЙДЕ ПЛІЧ-О-ПЛІЧ ІЗ ДУ- ХОВНОЮ КРИЗОЮ — Просто феномен якийсь: 70 відсотків наших мігрантів — жінки! — Саме це мене найбільше вразило й зацікавило. Чому 70 % від загальної величезної цифри це — жінки? Це ж не просто статистика, це не просто якась абстракція — жінка… Це — чиясь мама, дочка, дружина… Українська жінка за своєю природою дуже домашня, вона генетично є стрижнем своєї сім’ї, в нашому звичаєвому праві — жінка це берегиня, оберіг родини. Які ж умови повинні скластися, щоб українські жінки масово їхали за кордон? Причина одна, і вона лежить в економічній площині, це — надзвичайно низький соціальний статус жінки в Україні. Ми повинні шукати корені цієї проблеми і знаходити шляхи її вирішення. У наявності соціальний конфлікт, в епіцентрі якого знаходиться жінка. Всі ми — свідки демографічної катастрофи: жінка виїжджає, забирає своїх дітей, немає кому народжувати. Якщо взяти показники лише за минулий 2003 рік, населення України скоротилося на 400 тис. Вимираємо, народжуваність малесенька. Демографічна катастрофа йде пліч-о-пліч із духовною кризою. Минулого року я називала цифру: 1 млн. соціальних сиріт. Це — сироти при живих батьках (ми не рахуємо тих дітей, які справді є сиротами)! Сьогодні ми вже підходимо до цифри 2 млн.! Наприклад, мама на заробітках за кордоном, тато спився. Або безробітні батьпроблеми полягає наша перспектива. — Чи не відчуваєте Ви себе бурлакою на… Дніпрі? Ви стільки набрали обов’язків… Важко тягнути? — Тягну на собі плакат, на якому написано: “Ми не побудуємо країни за межами своєї держави”. І це також розповсюджується на поле трудової еміграції, сталої діаспори, на кожного українця, який живе в державі і повинен зрозуміти: “Якщо ми не створимо національної держави, ми — ніхто”. Ми не матимемо ніякої перспективи, і це — найстрашніше, що ми можемо на свою голову втнути. На таку ідею нанизуються ті справи, які я роблю. Якщо жінка буде відчувати, що в цій державі вона себе зможе реалізувати, то вона буде народжувати дітей, а всі ми будемо мати перспективу. Дивіться, яку ми маємо сьогодні державу. Закон, що існує зараз в Україні, каральний (тому так усі його бояться). У всьому світі закон — для того, щоб захистити людину, у нашій державі всі органи влади керуються законом тільки для того, щоб покарати людину. Ми повинні змінити цю свідомість, ми повинні сприймати, наприклад, податкову систему як таку, що допомагає правильно вести наш бізнес, розвивати його. А ми боїмося податкової, бо вона обдере, обчистить, мовляв, ми казна-що робимо. Інші структури, скажімо, міліція. Замість того, щоб бігти до міліціонера, казати: “В концерти в діаспорах. Але спочатку поясніть, що таке “Четверта хвиля”? — “Четверта хвиля” — це назва проекту. Чому він так називається? Поясню. В Україні шаленіє економічний геноцид, котрий вигнав із країни мільйони людей. Ми про це говорили. І це є вже четверта хвиля еміграції. Перша хвиля сталася вкінці дев’ятнадцятого століття, коли освоювалисяроздавалися нові землі, і наші люди виїжджали на чужину; другу хвилю породила Перша світова війна; третю — Друга світова війна плюс політичні репресії. Зараз ми є свідками четвертої хвилі, серцевиною якої є економічна трудова еміграція. Тому ми так і назвали наш проект — “Четверта хвиля”, — для того, щоб ясно було, про кого йдеться: про громадян України, які знаходяться на заробітках за кордоном. Ми вже говорили, що цим людям, у першу чергу, потрібна легалізація і захист праву країнах перебування. Що для цього треба зробити? Об’єднатися в громадську організацію, тому що кожного окремо Україна, як держава, не знайде і, значить, людині не допоможе. І тому мої концерти мають одну мету: зібрати й згуртувати цих людей. На концертах я кажу: “Ви маєте велику силу — і як національна меншина, і як українська громада в цій країні. Тобто, ви — і внутрішній чинник, і зовнішній чинник. Для того, щоб можна було цими чинниками, як механізмами,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин