Інформаційний простір · с. 4сторінка оригіналу ↗
«ВЗРОСЛОЕ РАДИО «ШАНСОН»
Слово Просвіти, №27 за 2004 рік
НА СЛУХУ
Абстрагуватися від усіх справ і цілісінький день, точніше, десять із половиною годин, слухати “Взрослое радио “Шансон” мені довелося вперше. Для того, хто не є фанатиком, це не так просто.
“Взрослое радио “Шансон” (106 FM) періодично чую в маршрутках. Утім, цілісне та об’єктивне враження міг дати тільки тривалий моніторинг із щохвилинною фіксацією: пісні (цитати, що відображають зміст), програми, інформаційні блоки, рекламні й розважальні заставки та інше. Тож 2 червня 2004 року я став просто фанатичним слухачем “Взрослого радио “Шансон” із 7.00 до 10.09, з 11.00 до 15.09 і з 17.30 до 21.07 год. І перший висновок стосувався саме назви радіоканалу. На відміну від офіційного інтернет-сайту цієї FM-станції (до речі, з березня 2004 року не поповнювався, окрім міні-повідомлення про часове розширення ранкового шоу “Подзарядка”) та різних інформаційних джерел, де фігурує ця станція, — в “позивних”, рекламних заставках радіомовлення станції фігурує вже не “Взрослое радио “Шансон”, а просто “Взрослое радио”. З іншого боку, дистанціювання від “Шансону” (окрема радіостанція на 101,9 FM) не змінило формату мовлення, орієнтованого на музичний напрямок шансон. Суть і головні ознаки цього жанру, схоже, досі (радіостанція існує близько трьох із половиною років) остаточно не визначив ніхто. “Мы поем городские романсы, а не блатные песни”, — заявив переможець останнього фестивалю “Песни, спетые вместе” Богдан Ластівка. Між іншим, цей щорічний фестиваль — ексклюзивна PR-акція “Взрослого радио” і його директора Андрія Карпія, спрямована на тиражування молодих зірок шансону в Україні. Якщо ж говорити про “метрів” жанру, постійно присутніх в ефірі, то це — Михайло Шелег, Михайло Круг, Михайло Шуфутинський (“король русского шансона”), Олександр Маршал, Олександр Розенбаум, Олександр Лєсников, Гарик Кричевський, “Лесоповал”, Слава Медяник. Зрозуміло, що вони до українського продукту не мають жодного відношення. Натомість, зміст і стиль їхніх пісень різноманітний. Крім того, ефір наповнює звичайна російська “попса”, що розтягує жанр шансону й формат “Взрослого радио” до невизначених меж: Доліна, Апіна, Кіркоров, Алегрова, Кучин, “Кабриолет”, Вєрка Сердючка, Пугачова, Басков, Буланова… Про тематичний діапазон “міських романсів” частково говорять їхні назви: “А Галочка у вас балованная” (гурт “Балаган Лимитед”), “Не стреляйте, братва” (“Воровайки”), “Про Папиросочку” (Андрій Альошкін), “Спецназ” (Аріна Крамар), “Гулянка” (Вєрка Сердючка), “Шофера” (Віка Циганова), “Братва, не стреляйте друг в друга” (Євгеній Кемеровський), “В таверне” (Іван Кучин), “Владимирский централ” (Михайло Круг), “Шоферская” (Михайло Шелег). На початку кожної години, окрім 20-ї, протягом 4—6 хвилин подавався практично єдиний українськомовний інформаційний продукт — новини. У першій половині дня Юрко Лисенко (готував і читав інформаційну добірку) почав із “підсумків подій минулого дня”, далі — стандартне “Оперативно та об’єктивно на “Дорослому радіо” — новини щогодини”, а також “Спортивні новини” й “Неполітичні новини”. Вже підсумком подій по-
ПОГЛЯД ЗБОКУ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
