Мова єдина · с. 5сторінка оригіналу ↗
ВИБІР НЕМОЖЛИВИЙ
Слово Просвіти, №27 за 2005 рік
Норми державної підтримки чинні щодо всіх засобів масової інформації, незалежно від їх ідеологічного і політичного спрямування. Найважливішою передумовою існування політичних свобод, у тому числі й свободи слова, є конституціоналізм. Однак декларовані наміри не завжди відповідають реальній ситуації. Лише функціонування ефективного державно-правового механізму, заснованого на принципах: влада закону, а не окремих осіб; чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; відкритість і прозорість управлінського процесу, — може забезпечити втілення в життя конституційних прав наших співвітчизників на свободу слова та інформації. Треба визнати: залишається ще багато нерозв’язаних проблем стосовно до законодавчого врегулювання взаємин в інформаційній сфері. Наприклад, Конституція України визначає випадки, коли право на свободу слова зазнає обмежень. Водночас ці обмеження, викладені в загальній формі, не мають конкретного змісту. А отже, можуть використовуватися з метою порушення конституційних прав громадян. Так, публікація в засобах масової інформації (навіть достатньо обґрунтована) про недоліки в роботі або зловживання службовим становищем із боку представників державної влади може розглядатися як загроза національній безпеці або як така, що підриває авторитет правосуддя. Тому потрібно якнайшвидше розробити й ухвалити відповідні законодавчі акти, в яких підстави для обмеження свободи слова було б чітко визначено, щоб унеможливити різночитання. Потрібно своєчасно адаптувати інформаційне законодавство до нових умов суспільного розвитку, пов’язаних із побудовою інформаційного суспільства та створенням ефективних механізмів реалізації законів. Є нагальна потреба кодифікувати інформаційне законодавство. Для уніфікації чинного законодавства, що внормовує інформаційну сферу, і погодження його з вимогами міжнародного права, розробляється Інформаційний кодекс України. Основна мета Кодексу — правове забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері інформації, зокрема: реалізації свободи слова; прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення права кожного на доступ до відкритих державних і суспільних інформаційних ресурсів. Свобода інформації, або вільний доступ до інформації — основний інструмент для впровадження механізму розподілу відповідальності між тими, хто управляє, і тими, хто є об’єктом управління. Як результат, з’являється нова модель суспільства, що ґрунтується на новому типі демократії — демократії діалогу, або демократії участі. Для функціонування ЗМІ вирішальне значення мають правові норми, які регулюють доступ до інформації та порядок використання здобутих відомостей. Інформаційні потоки регульовані численними законами, які передбачають відкритий або обмежений доступ до важливих відомостей. Кон-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
