Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗
ДОКИ Ж У НАС БУДЕ «ВСЬО ПО-ПРЄЖНЄМУ»?
Слово Просвіти, №27 за 2005 рік
означає, що для них в Україні всі пісні мають лунати російською. Парадоксально, але факт: в Україні — 6 мільйонів ветеранів війни, а у величезній РФ немає й 2-ох мільйонів! Навіть за Кучми (в першій каденції) в ювілейні дні “вєлікой побєди” звучало багато українських пісень чи то в перекладах, чи й нових. А нині… Чому ми маємо це терпіти? Адже 80 % етнічних українців — платники податків, отож і мають право вимагати! Вимагаємо! Безапеляційно! Просимо вважати це нашим зверненням до Головної управи “Просвіти”, до газети “Слово Просвіти” та інших газет, до всіх націонал-демократичних сил столиці, яка так гарно заговорила українською під час Помаранчевої революції і так швидко здає позиції без будь-якого опору!
Висилаємо телеграми п. Миколі Томенкові, міністрові культури п. Оксані Білозір, п. Тарасові Стецьківу, звертаємося й до молодіжних сил. Хтось же має зупинити девальвацію українського обличчя української культури? Мусить зупинити! Бо навіщо тоді було мерзнути на Майдані? Шукаймо нові слова, нові засоби, нові форми, щоб невідворотно здійснювати нашу віковічну мрію — побудувати Українську Україну! Щоб дітям і внукам нашим передати у спадок рідну землю квітучою та співучою, щоб рідна держава люблячою матінкою, а не мачухою лукавою їм була!
Уляна СКАЛЬСЬКА, президент Клубу ім. Богдана Лепкого, м. Івано-Франківськ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
