Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗
ДИВІТЬСЯ ВПЕРЕД!
Слово Просвіти, №27 за 2005 рік
Я — українка. Шаную і люблю мову свого народу. Пишу через те, що на шпальтах газети “Слово Просвіти” прочитала вислови М. Жулинського про наш український правопис. Із ним докорінно не згодна. Життя — не стояча гнила вода. Вже встановилися правила правопису. І здається мені, що нічого не треба повертати назад. Слід мислити по-новому. Багато хто хоче вдягти нас у шаровари. А життя ж іде вперед, змінюється наше світосприймання, поновлюється мовний запас. Для молоді часом дико звучать так звані повернення до минулого. У мене онука в 10-му класі. І коли в “Слові Просвіти” вона натрапила на назву географічної карти — мапа — це викликало в неї подив. Та нехай уже буде, як є. Аби утвердилася державна мова. Наша мова гарна, чарівна без отих теперішніх невідомо для чого взятих іноземних слів. То якийсь
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
