Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗

ЯКИМ ПОГРІБНЯК, ГЕНІЙ ІЗ ВОДОЛАГИ

Слово Просвіти, №27 за 2005 рік

ТАЛАНОВИТА ЗЕМЛЯ На Присамар’ї пам’ятають ім’я Якима Погрібняка. Автор Новомосковського Свято-Троїцького собору народився на Харківщині, в селі Водолаги. На запрошення старшини Самарської паланки Нової Січі він 1773 року приїжджає до Новомосковська, де отримує замовлення на проектування храму. Історія створення собору оповита легендами, які переповідають один одному мешканці міста (ці легенди знаходимо в “Історії Війська Запорозького” Д. І. Яворницького). Креслення майбутнього храму Яким Погрібняк зробив патичком на землі. Поважним самарчанам ані малюнок, ані авторське тлумачення його не здалися переконливими. Після такої “презентації” проекту майстер щез із міста. Кілька днів ніхто не знав, де він, що з ним сталося. Нарешті збуджений, трохи “здичавілий”, але вдоволений собою Погрібняк з’явився у місті знову. Виявилося, що після зустрічі з замовниками він усамітнився в самарських плавнях, шукаючи натхнення у пості, молитвах і спілкуванні з природою. Погрібняк розповів, що вві сні до нього прийшов сам Микола Чудотворець і пояснив, яким саме має бути козацький храм на Самарі. Майстер прокинувся і за докладним “описом” святого зробив із рогози макет собору. Цей макет зодчий і представив на розсуд самарській громаді. Проект замовникам сподобався, його затвердили, виділили кошти й скоро розпочали роботу (тривала вона з 1773 до 1778 рр.). Напевно, на допомогу Якиму ПАМ’ЯТЬ ПОКОЛІНЬ Погрібняку прийшли його земляки з Водолаг, які оселилися у Новомосковську. Підтвердженням цьому може бути той факт, що одна із центральних площ міста аж до революції називалася Водолазькою. Мешканці міста справедливо вважають Якима Погрібняка своїм земляком, бо ж найкращий свій твір майстер присвятив Новомосковську. Не тільки в Україні, а й у всьому світі знають про Свято-Троїцький собор — єдину таку величну дерев’яну храмову споруду Козацької доби, що збереглася до наших часів. Свято-Троїцький собор як архітектурна споруда — взірець інженерного досконалого мислення. “Отці” Самари-Новомосковська, старшина багатющої Золотої Самарської паланки запросили побудувати в місті храм видатного зодчого, який уже уславив своє ім’я, побудувавши в Україні один чи кілька соборів або церков. Інша справа, що ці будівлі не збереглися до наших часів. Тож легенда про непоказного, худорлявого, рудого, невпевненого в собі чоловіка “з низів”, що на нього зійшла небесна благодать, — це фольклорна перлина. Яким Погрібняк — і міфологізований “геній із народу”, і реально існуюча постать — один із найкращих архітекторів свого часу. Треба зазначити, що в Новомосковському музеї історії та краєзнавства імені Петра Калнишевського зібрано історичні відомості про собор та його автора, і легенди, бувальщини, перекази тих часів. Наш собор надихнув видатного українського письменника, також нашого земляка — Олеся Гончара (народився в Ломівці, яка входила ще в першій чверті XX століття до складу Новомосковського повіту) на створення роману “Собор”. На жаль, не можна обійти й такої теми, як реставрація пам’ятки зодчества. Новомосковський Свято-Троїцький собор — як жива істота. Свою плоть віддали йому дуби та сосни з Самарської товщі. Дух собору — намоленість храму. Сьогодні наш храм хворіє, йому потрібна негайна допомога. І тут можемо сподіватися тільки на допомогу держави: відбудова собору має стати часткою загальнонаціональної програми збереження та реставрації пам’яток історії та культури національного значення. Ідея увічнення пам’яті Якима Погрібняка належить меру Новомосковська Віктору Івановичу Литвищенку. У рік, коли країна святкує 150-ту річницю з дня народження Дмитра Івановича Яворницького, який дослідив історію першого козацького Самарського Пустельно-Микільського монастиря та “лебединої пісні” Козаччини — Свято-Троїцького собору — на площі перед собором має з’явитися бронзовий пам’ятник зодчому Якиму Погрібняку. Прилучитися до цієї акції можуть земляки, які волею долі відірвані від рідного краю, але люблять своє Присамар’я, а також усі, кого захоплює Козацька доба нашої історії. Новомосковський міськвиконком візьме на себе більшу частину витрат на виготовлення і встановлення пам’ятника, автором якого стане один із найкращих скульпторів України... Ми вирішили звернутися до широкої громадськості задля об’єднання тих, кого не може залишити байдужим краса “Собору”, навколо спільної ідеї. Кожен, хто зробить внесок у справу, зможе невдовзі з гордістю сказати: є і моя частка в увічненні пам’яті славного сина України. І тоді наша справа стане великою. До речі, це старовинна традиція нашої землі — робити великі справи миром. Встановлення пам’ятника авторові споруди, яка є пам’яткою культури національного значення, — безпрецедентна акція. Сподіваємося, що в нашого міста невдовзі з’явиться ще один символ. Мешканці Новомосковська можуть звертатися до міського му+ зею історії та краєзнавства, який розташований за адресою: м. Но+ вомосковськ, вул. Українська, 4. Або ж до бухгалтерії міського відді+ лу культури: площа Перемоги, 17. Мешканці інших міст та сіл мають можливість скористатися для своїх внесків рахунком: р/р 35423012008857 в УДКУ Дніпро+ петровської обл. м. Дніпропет+ ровськ, МФО 805012, Код 02227400, Відділ культури Ново+ московського міськвиконкому “На побудову пам’ятника Якиму Пог+ рібняку”. Віктор ШАЛИКІН, начальник відділу культури Новомосковського міськвиконкому z ПРАКОРЕНІ 6—8 вересня минулого року пошукові результати експедиції підсумувала проведена в нашому місті Міжнародна археологічна конференція на тему “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X століть”. У роботі археологічного форуму взяли участь науковці України, Росії, Білорусі, Польщі, Франції. Перед більше ніж 50 науковцями, що приїхали до нас, стояло нелегке завдання — визначити час заснування міста Коростень, адже вперше літописна згадка про нього датувалася 945 роком, після якого війська київської княгині Ольги знищили його як древлянську столицю, а вона ж існувала задовго до того часу. Адже наші пращури жили тут споконвіку, ще в першому тисячолітті до нашої ери. Про це свідчать малодосліджені залишки так названого дев’ятигектарного городища № 4 на лівому березі річки в мікрорайоні нинішньої міської лікарні. На основі нових досліджень старого Іскоростеня учасники Міжнародної археологічної конференції схвалили “Резолюцію”, в одному з пунктів якої записали: “Є всі підстави вважати, що історія Коростеня як міського осередку сягає у глибину віків. Її першовитоки слід пов’язувати із укріпленим “градом” (городище № 1) VIII століття. Отже, Коростень може відзначити свій 1300-літній ювілей у 2005 році, пов’язавши його з 1060-річчям першої літописної згадки у “Повісті времінних літ”. Леонід КЛИМЧУК, голова Коростенської організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка z РІДНИЙ КРАЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин