Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗
ІСКОРОСТЕНЬ НАД УШОЮ
Слово Просвіти, №27 за 2005 рік
Відроджувальні зрушення відбуваються в нашому почорнобильськи пострадіаційному провінційному місті Коростень. Позбуваючись чужорідного тоталітарного притлумлення, пробивається на поверхню животворна духовна енергія поліщуків. Десятки народознавчих книг про традиції, побут і звичаї українців видав наш відомий земляк Василь Скуратівський. Самобутній щоденник своїх польових етнографічних експедицій “Літописна земля древлян” та родослівне дослідження “Шляхта околична” опублікував фанатичний краєзнавець-аматор М. Брицун. За підтримки Коростенської районної державної адміністрації вийшов історико-географічний нарис “Коростенщина” В. Лукашенка. Здобуло популярність у читачів історико-міфологічне есе знаного в Україні місцевого філософа Є. Ященка “Коростенський плутон”. Плідним осередком юних талантів стає в місті літературно-мистецька студія “Древлянка”. Із такою ж назвою з’явилася і приміська залізнична зупинка. У “Древлянський край” перейменовано колишню міськрайонну газету. Назву “Іскоростень” отримала нова міська газета. Книгу про славне минуле й сучасне Коростеня видав міський голова В. Москаленко. Солідний дискурс про столітню історію Коростенського фарфорового заводу опублікував його директор В. Драган, а директор нашого краєзнавчого музею В. Польгуй видав книгу “Нові дослідження стародавнього Іскоростеня”. Хоча, поруч із усім цим, в архітектурних комплексах міста над нами все ще, на жаль, нависають дебелі скульптурні монументи часів імперського тоталітаризму. А наша, із такою поетичною давньослов’янською назвою, річка Уша (потік води), — яка, власне, і дала назви розміщеним на ній поліським селам Ушомир, Ушиця, — і досі з примхи глухуватого російського картографа називається Уж. Унаслідок чого барельєф цього плазуна з волі вже нинішніх міських чиновників бездумно розмістили навіть на гербі Коростеня. І це тоді, як стародавні історичні хроніки зафіксували, що ще в 375 році, названого в “Слові о полку Ігоревім” як “время Бусово”, оберегом-тотемом наших давньослов’янських пращурів був і досі обожнюваний нашим народом птах бусол (лелека). Та допоки наші вулиці носитимуть ще ж і всі ті назви, нав’язані нам збанкрутілою комуністичною ідеологією? Але, незважаючи на ці досі існуючі атавізми радянськості в топоніміці міста, вже перші кроки на шляху своєї виробничо-фінансової самодостатності, адміністративної і бюджетної самоврядності викликали все-таки в місцевої еліти спогади про свої колишні середньовічні маґдебурзькі права, спонукали розпочати пошуки замулених древлянських джерел праісторії українського етносу. З ініціативи міської влади три роки досліджував стародавні іскоростенські городища начальник Житомирської археологічної експедиції, енергійний науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України Богдан Андронникович Звіздецький.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
