Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 16сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД ІЗ ГОРИ УЗДИХАЛЬНИЦЯ — КРІЗЬ ОДНУ ВІДКРИТУ НІЧ У НАПРЯМКУ СПОДІВАНОГО СВІТАННЯ

Слово Просвіти, №27 за 2005 рік

ФЕСТИВАЛЬ z Микола СКИБА Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК Перший заступник головного редактора, відділ політики Олександр СОЛОНЕЦЬ 279-49-47 Заступник головного редактора з виробничих питань Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс) Відповідальний секретар Ірина ШЕВЧУК 278-63-69 Літературний редактор Анатолій ВЕНЦКОВСЬКИЙ 279-49-47 Відділ мови Олександра ТКАЧ 270-55-57 Відділ культури Микола СКИБА 279-49-47 Відділ літератури Марія КРИШТОПА 270-55-57 Спеціальний кореспондент Радміла КОРЖ 279-39-55 Відділ коректури Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69 Комп’ютерна верстка Ірина ШЕВЧУК Оксана ПЕТРИЧЕНКО 278-63-69 А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10-Б, м. Київ, 01001 E-mail: slovo_prosvity@ukr.net http:// slovo.prosvita.com.ua І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617 Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301227 Загальний наклад — 32000 Листування з читачами — тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове. Передплатна ціна, враховуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн. на півроку — 19,18 грн. Кіновідеофестиваль “Відкрита ніч” (арт-директор Михайло Іллєнко) справедливо зажив реноме творчого форуму, орієнтованого на талант і максимально вільного від кон’юнктури та кланових упереджень. Кредо фестивалю полягає у підтримці творчої полеміки в сучасному кіно України та відкритті нових імен. Цілком закономірно, що, маючи такі завдання, “Відкрита ніч” робить ставку саме на короткий метр. Це — єдиний формат, у якому студенти мають змогу втілювати свої курсові та дипломні проекти, цей формат максимально доступний для кожного, хто не обділений хистом до “кадрування” світу. А головне — і це засвідчила цьогорічна фестивальна програма — короткий метр дає можливість максимально зосередитися на засобах мистецького вислову. А щодо декларованої організаторами творчої полеміки, то, я гадаю, вона відбулася. (Принаймні в просторі цієї кіноночі, на невеличкому п’ятачку київської землі, на горі Уздихальниця. Піднесена над Андріївським узвозом і Подолом та обмежена зусібіч стрімкими схилами, ця твердиня українського кіно справді є найкращою його метафорою). І як можуть не полемізувати між собою такі різножанрові роботи? Скажімо, з одного боку — сентиментальне ностальджі “Михайлюки” з лейтмотивом “Мой адрес не дом и не улица…”, з фактурою у формі “Москвича” 410-ої моделі, ситцевих сукенок, рюкзака “колобок” та безформного парусинового картуза зразка 80-их (а може, то були 70-ті?), з другого боку — психоаналітичний відеоперформанс Оксани Чепелик “Хор глухонімих”. Або документальний сюрреалізм “На болотах” і ультраурбаністична психодрама “Безконечність”. Але про що можуть між собою сперечатися і малі, і старі збирачі журавлини із забутого Богом і людьми Старого села на Рівненщині й рафіновані столичні юнаки і юнки, які сповна віддаються вигадливим тілесним пристрастям, й однаково не задоволені життям? Чи про що можуть говорити між собою братки і “бригадири” з фільму “Олігарх” Олександра Росича — та носії і збирачі традицій і духовних скарбів із документальної стрічки “Консонанс”? Хоча… герої стильово зразкової, але безсюжетної мелодрами “Берег” і мелодраматизованої зарисовки “Прощавай” з упізнаваними майданними реаліями (і згодом — постмайданними комплексами), напевне, могли б між собою порозумітися — принаймні на ноті безпорадності і пронизливої самотності, але… вони справді перебувають на різних берегах життя. На якомусь із цих берегів перебувають Він і Вона ресохлу землю” Тараса Томенка, кращий неігровий фільм — “Анатомія пострілу” Тараса Кушніра. Призи в інших номінаціях, а разом із ними і призовий фонд (який цього року становив близько двадцяти тисяч гривень) розподілено так. Конкурс анімаційного кіно (студент): фільм “Погана прикмета” (режисер Оксана Черненко). Конкурс анімаційного кіно (проф): фільм “П’єса для трьох акторів” (режисер Олександр Шмигун). Конкурс ігрового кіно (студент-video): відеофільм “Михайлюки” (режисер Сергій Крутін). Краща операторська робота (студент-cinema): оператор Михайло Марков, кінофільм “Пересохла земля”. Краща операторська робота (студент-video): оператор Олена Чеховська, відеофільм “Почути”. Краща операторська робота (проф-cine- ma): оператор Тарас Кушнір, кінофільм “Анатомія пострілу”. Краща режисерська робота (студент-cine- ma): режисер Олексій Росич, кінофільм “Олігарх”. Краща режисерська робота (студент-video): режисер Ольга Шульгіна, відеофільм “Оживлення картини”. Краща режисерська робота (проф-cinema): режисер Вікторія Мельникова, кінофільм “Консонанс”. Спецприз фестивалю за звукове оформлення фільму: “Банка”, композитор Максим Демиденко. Спецприз фестивалю “Вчителю, реАНІМАТОРУ”: Євген Сивокінь. Приз глядацьких симпатій: “Гномик”, режисер Роман Барабаш. Приз (від Оргкомітету): “Блукаючи поміж”, режисер Анатолій Лавренишин. Приз від спонсора (“Нова студія” — медіаінвестиційна компанія): фільм “Почути”. Так, полемізувати є про що, але чи не краще посперечатися з тими, хто певен, що в Україні відсутній кінопроцес. Якщо навіть ми погодимося із цією тезою, беззаперечним залишається інший факт “однієї ночі українського кіно”: у нас є потужне кіномислення, кінобачення. А ці складові кінопроцесу, наче добра закваска, потребують середовища, матеріальної бази і хоча б елементарних технологічних умов. Саме так, погоджуючи інфраструктуру з органічними формами кінотворчості, ми здобудемо розвинуту кіноіндустрію. Але не навпаки. Хочеться сподіватися, що симпатики фестивалю, — а ними виявилися віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, міністр культури і туризму Оксана Білозір — зрозуміють це. зі стрічки “Софія”, персонажі “п’єси, яка не має сенсу, поки не станеться диво. А чи станеться Воно?” А коли диво таки трапляється, як із героєм фільму Тараса Томенка “Пересохла земля”, котрий здибав у пустелі ангела, то ми намагаємося це диво комерціалізувати і, зрештою, залишаємося з розбитими ілюзіями. Та попри сполучання несполучного в коктейль-сеансі однієї Ночі не відчувається конфлікту естетик та ідеологій. Причин може бути кілька. Або все так безнадійно, як у перформансі Оксани Чепелик. Або навпаки — наша надія лише пробивається розрідженим промінням з обрію на сході, а наразі холод і безпроглядність ночі примушує всю цю різноголосу і різношерсту публіку тулитися одне до одного на спільній купині, аби хоч якось добути до світання. Останнє здається вірогіднішим. Утім, це моя, глибоко суб’єктивна думка, яка сформувалася після того, як фестивальний коктейль було проковтнуто на одному подиху і, відіспавшись після короткої літньої кіноночі, я прокинувся з відчуттям: “Хочу ще”. Ну, а хто таки хоче полеміки, може посперечатися з журі фестивалю, яке так розподілило відзнаки: кращим ігровим фільмом визнано “Пе-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин