Мова єдина · с. 4сторінка оригіналу ↗
УКРАЇНА — БУДЕ УКРАЇНСЬКОЮ? Чи фіксує Конституція наш ідеал держави
Слово Просвіти, №27 за 2005 рік
“КРУГЛИЙ СТІЛ”
Чи статті Конституції України (день народження якої, починаючи з 1996 року, святкуємо 28 червня), котрі стосуються української мови, є беззаперечною і всесильною константою універсального застосування, що унеможливлює витіснення національної мови з жодної сфери життєдіяльності українського народу? Чи сформульовані ці статті так, що посилання на них у кожному окремому випадку не потребує підкріплення конкретизуючими законами, рішеннями та іншими нормативними актами? І чи не час (дев’ять років Основному Законові!) поставити крапку в мовному питанні (засадничому з огляду на самоідентифікацію нації) — раз і назавжди, без подальшого ревізування, визначити правовий статус і правове поле для української мови в Українській державі? І припинити продукування “писаних правил” співжиття, не плодячи енної кількості документів на підтвердження й уточнення цих правил. Демократія потребує твердої норми, яка дає зелену вулицю вільному розвиткові особистості й навчає, як уникати червоного світла. Доки такої твердої норми не буде (не тільки в мовному питанні) — громадянин не захищений перед отим імперським рудиментом, який, на жаль, дієвий і нині: “Закон — як дишло...” У заході, що відбувався у приміщенні Національної спілки письменників України, узяли участь: Павло Мовчан — народний депутат України, голова ВУТ “Просвіта”; Олександр Биструшкін — начальник Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА; Василь Герасименко — заступник начальника Головного управління освіти КМДА; Юрій Гнаткевич — голова міської організації УРП “Собор”, народний депутат ВР І скликання; Михайло Горинь — голова
ТЕЗИ
УВКР; Валентин Дудка — начальник відділу взаємодії Мінкультури і туризму з Верховною Радою України; Петро Кононенко — директор Інституту народознавства, професор, академік; Анатолій Мураховський — 1-ий заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України, народний депутат; Сергій Перчак — провідний спеціаліст відділу експертизи Конституційного Суду України; Микола Чаюк — заступник керівника секретаріату Конституційного Суду України, керівник управління правової експертизи; Михайло Шомін — старший консультант відділу експер-
Фото І. Пилипенка тизи Конституційного Суду України; Іван Ющук — професор Київського міжнародного університету; Володимир Яворівський — народний депутат України, голова Спілки письменників України; представники громадських організацій і громадяни, небайдужі до проблем реалізації Основного Закону. Поважне зібрання — люди, активно задіяні у сфері мовної політики, — констатувало, що теперішніх законодавчих механізмів не досить для забезпечення функціонування й розвитку української мови; численні законодавчі та підзаконні акти містять суперечливі твердження, можливе їх двояке
Фото І. Пилипенка тлумачення, тому немає чітко окреслених правових меж, завдяки яким українськомовний громадянин почувався б повноправно на своїй території. Завдяки присутності представників Конституційного Суду України учасники “круглого столу” змогли з’ясувати чимало ключових питань. Наприклад, таке: хто має забезпечувати виконання Основного Закону у Верховній Раді України? Відповідь проста — Голова Верховної Ради України. Хто повинен домагатися виконання держслужбовцями Закону про мови, якщо цього не робить держава? — Громадськість. Окрім моральних важелів упливу, використовуючи інструменти впливу через судові інстанції. Адже досі не створено прецеденту з притягненням до відповідальності за нехтування державної мови там, де вживати її зобов’язує закон. Критичні зауваження на адресу влади, що лунали під час засідання, слід сприймати не як бажання кинути камінь у город Президента і його команди, а радше — як конструктивні застереження від хибних кроків задля загальної справи національного відродження — в усіх напрямках, а не лише у сфері матеріальній. Бо ж небезпідставно Павло Мовчан охарактеризував нинішню модель розвитку суспільства як економіко-центристську, що не відповідає прагненням і сподіванням національно-патріотичної громадськості — того Майдану, завдяки якому й постала нинішня влада. І Майдан пам’ятає слова Віктора Ющенка про те, що Україна буде українською. Учасники заходу вирішили не віддавати української справи у владні руки, адже в оточенні Президента мало виразний націоналістичний складник, і тому наголошують на ролі громадськості в обстоюванні принципових питань національного розвитку, питань, щодо яких компромісу бути не може.
Олександра ТКАЧ
z
ПРОЕКТ
У Х В А Л А “КРУГЛОГО СТОЛУ”
1. Створити Громадську раду для контролю за реалізацією Ст. 10 Конституції України. До складу Громадської ради мали б увійти представники національно-патріотичних організацій: “Просвіти”, КУІН, УНП, УРП “Собор”, НРУ, КУН та інших. 2. Доручити організаторам “круглого столу” домогтися зустрічі з Президентом, Прем’єр-міністром, Головою Верховної Ради України з метою обговорення пропозицій Громадської ради щодо дотримання статей Конституції України, які стосуються української мови. 3. Громадській раді ініціювати позови проти злісних порушників Ст. 10 Конституції України в усіх реґіонах і домогтися звільнення з роботи за порушення службовцями мовного чинного законодавства, Конституції України. 4. Забезпечити виконання Ст. 11 Конституції України щодо консолідації української нації, звернутися до Голови Верховної Ради України з вимогою реагувати відповідно до вимог Конституції, коли депутати виступають у Верховній Раді України недержавною мовою. 5. Відновити викладання українознавства в навчальних закладах. 6. Привернути увагу громадськості до потреби виховувати дітей на національно-патріотичних засадах.
29.06.2005
Тема щорічного “круглого столу” “Кон! ституція Незалежної України”, котрий ор! ганізовує ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, передбачала розмову про стан реалізації конституційних прав і свобод, гарантованих нам державою, передусім, у контексті духовного відродження й розвит! ку українського суспільства. І тут, як сиг! нал “SOS!”, виокремилося мовне питання.
Юрій Гнаткевич: “Традиційно ми проводили “круглі столи”, а згодом пі2 кетували Адміністрацію Президента. Нині не пікетуємо. Але якби піш2 ли, то скасували б одне гасло “Кучму геть!” — а решту залишили б”
Олександр Биструшкін: “В особі Головного управління культури ук2 раїнська патріотична громадськість матиме захисника”
Пріоритетне завдання уряду — забезпечення відкритості в реалізації стабільної, зрозумілої громадянам економічної й соціальної політики, формування зрілого громадянського демократичного суспільства. Стрижнева ідея державної політики України — європейський вибір. Певна річ, без свободи слова та інформаційної діяльності, без прозорості процесу державного управління цього досягти неможливо. За період існування України як незалежної держави зроблено багато для правового врегулювання прав громадян на здобуття інформації та забезпечення свободи слова в Україні. Набрав чинності значний масив законів та інших нормативних актів, які прямо чи опосередковано регулюють забезпечення зазначених прав. Чинне інформаційне законодавство України створює можливості для вибору інформації, виявлення й поширення думок і поглядів, створює умови для підвищення інформаційної безпеки держави. Загалом, законодавство України про свободу слова відповідає європейським і світовим вимогам. Зокрема статті 10 Конвенції про захист прав та основних свобод людини та статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, у яких закріплено, що кожна людина має право на свободу вираження поглядів. Конституцією України чітко визначено політико-правовий зміст свободи слова. Відповідно до Статті 34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію ус-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
