Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Прощайте и молитесь за несчастливого и душею вам преданного Т. Шевченка”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ШЕВЧЕНКІАНА «СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО. І СЛОВО БУЛО В КОБЗАРЯ»

Слово Просвіти, №27 за 2007 рік

У листах Шевченка звучить віра і впевненість у рятівній силі християнської філософії, богослів’я, віра в Божий промисел і безконечне Його милосердя (“Но Господь милосердный, помогавший мне исходить эту нагую степь во всех направлениях, не оставит меня и на этом недолгом пути”), постійне прохання до близьких людей помолитись за нього і віра в силу їхньої щирої молитви: “Да осенит вас благодать Божия, пишите ко мне так часто, как вам время позволяет. Молитва и ваши искренние письма более всего помогут мне нести крест мой” (25.02.1848 р. до В. Рєпніної); “Молитеся, молитеся, молитва ваша угодна Богу, Она меня оградит от этого страшного безчувствия, которое уже начинает проникать в мою расслабленную душу. […] Прощайте и молитесь за несчастливого и душею вам преданного Т. Шевченка. […] Татьяне Ивановне мое глубочайшее почтение; пришлите, ежели имеете, свячену воду: она оросит мое увядающее сердце. Братьям и сестрам вашим поклон. Скажите им и просите, ежели не забыли меня, да помолятся обо мне” (до неї ж від 29.02.48). До молитви як єдиної втіхи він закликав і свого друга Андрія Козачковського: “Но великое горе, как твое, теперь может ослабить только один наш помощник Сердцеведец. Молися, если можеш молиться, и моляся, веруй в замогильную лучшую жизнь. […] Веруй — и вера спасет тебя” (30.06.1853 р.). Молитися він закликав і нас. Свою Україну любіть, Любіть її… Во врем’я люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Тернистий шлях кожного християнина до духовного вдосконалення, і пролягає він через численні труднощі. “Широкий битий шлях із раю, а в рай — узенька стежечка, та й та колючим терном поросла”, — говорила мне, еще ребенку, одна замиравшая старуха. И она говорила истину! Истину, смысл которой я теперь только вполне разгадал”, — писав Тарас Григорович у “Щоденнику” за 29 червня 1857 р. Але тільки великі люди можуть понести великі страждання. Христос був розп’ятий за всіх людей. Шевченко розп’явся за Україну, він ніс свого хреста смиренно, з радістю, не нарікаючи на Бога, а скрізь висловлюючи вдячність Йому за перенесені страждання, завдяки яким він очистив душу і зазнав слави називатись Пророком. “Теперь и только теперь я вполне уверовал в слово “Любя наказую вы”, — пише він у листі до графині А. І. Толстої. — Теперь только молюся я и благодарю Его за безконечную любовь ко мне, за ниспосланное испытание. Оно очистило, исцелило мое бедное больное сердце. Оно отвело призму от глаз моих, сквозь которую я смотрел на людей и на самого себя. Оно научило меня, как любить врагов и ненавидящих нас. А этому не научит никакая школа, кроме тяжкой школы испытания и продолжительной беседы с самим собою. Я теперь чувствую себя если не совершенным, то по крайней мере безукоризненным христианином. Как золото из огня, как младенец из купели, я выхожу теперь из мрачного чистилища, чтобы начать новый благороднейший путь жизни. И это я называю истинным, настоящим счастьем”. Тарас КІНЬКО, лауреат премії ім. Івана Франка На початку 2003 року до мене як до керівника БФ “Місія Інтелектуальних Ініціатив” і літератора звернувся знайомий підприємець, філософ за освітою Михайло Володимирович Скитиба з унікальною пропозицією. Суть її була на диво проста й зрозуміла. На його переконання, заводити українську складову в політичне життя треба було, починаючи з регламенту Верховної Ради України. Гімну для цього було не досить. Бракувало Слова. І таке Cлово було. Цим Словом, на його пропозицію, мала стати поема Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”. Це більше, ніж просто поема. Це програмний документ, якому можна було б надати всіх ознак політичного маніфесту не тільки українства, а й усієї людності в Україні загалом, які солідаризуються з українством і справедливістю. Може, з цього Слова і годилося б починати в Україні очищення влади та її перехід під контроль українців. Передбачаю заперечення прагматиків, бо сам такий: а що це дасть? Дасть цілком прагматичний результат. Є перемоги, умовно кажучи, в астралі, які вирішальним чином впливають на земні справи. Конфуцій мав рацію, коли казав, що світом правлять знаки й символи. Вони формують основи ментальності, стають точками кристалізації глобальних явищ і процесів. Якби це було не так, то людство не мало б стільки облич. Для України й українства Шевченко — знакова постать, символ, а ця поема — найкращий політичний маніфест, що є в українства. Шукаючи підтримки й сильних провідників цієї ідеї, вирішили передати текстовий проект на виконання потужнішим структурам, вважаючи, що свою інтелектуальну місію ми вже виконали. З відповідними листами про підтримку й приєднання до акції за нашими двома підписами ми звернулися до керівництва низки українських громадських організацій і президента Світового конґресу українців. Листи до них належним чином пройшли реєстрацію. Але й чотири роки згодом залишилися без відповіді. Утім, часи змінюються. І на зміну часам, коли треба мовчати, настає й час говорити. Бо це, мабуть, ненормально, що за своїм етнічним складом Верховна Рада України лише на 8 % представлена українцями, тоді як за переписом українці в Україні становлять 80 %. Може, їх і не чути у Верховній Раді, бо благоденствують? Не сказати б! Початок збору підписів ми приурочили до проведення у Києві Світового конґресу українців, який проходив у серпні 2003 року. У день проведення конґресу ми встановили свій стенд і столик для збирання підписів. Видрукували текст поеми, вивісили на стенді, розклали додаткові примірники тексту стосиками на столі, щоб охочі могли поновити його у пам’яті, перш ніж поставити підпис. Там же розмістили й текст звернення: ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНЦІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІНИ В РЕГЛАМЕНТ На підтримку законодавчої ініці# ативи, відкритої для приєднання усіх політичних, громадських, про# фесійних, релігійних, комерційних організацій та окремих осіб, я (ми) ставлю (ставимо) свій підпис під відкритим зверненням до Верхов# ної Ради України з вимогою здій# снити ідеологічну, політичну та мо# ральну корекцію своєї діяльності у відповідності з національним істо# ричним ідеалом Української Дер# жави. Я (ми) без будь#яких обмовок і застережень вважаю(ємо) Тараса Григоровича Шевченка ідеологом сучасної Української Держави, а його спадщину — першоджерелом її появи, становлення й творення відтепер і надалі. Я (ми) наполягаю(ємо), щоб спадщина Тараса Шевченка була беззастережно визнана на найви# щому політичному рівні першоос# новою сучасної Української Держа# ви і визначала відтепер і надалі кон# цепцію її розвитку. Я (ми) беззастережно наполя# гаю(ємо) на введенні духовної спадщини Тараса Шевченка у полі# тичний процес творення Україн# ської Держави як визначальної першоскладової її політичного, іде# ологічного, духовного, правничого, морального та соціального спряму# вання. Я (ми) беззастережно вима# гаю(ємо) покласти в теоретичну основу побудови Української Дер# жави фундаментальні ідеї україн# ства, узагальнені, озвучені, опри# люднені й визнані усім світом у то# му вигляді, у якому вони були й за# лишаються втіленими в нетлінному слові Тараса Шевченка. Духовна, політична, мистецька спадщина Шевченка як виразника національного й вселюдського іде# алу держави людей і для людей, має стати постійним дороговказом демократизму, гуманізму і націо# нальної складової подальшого по# літичного й законодавчого розвит# ку Української Держави. Я (ми) наполягаю(ємо) розпо# чати впровадження всеосяжної спадщини Тараса Шевченка у про# цес українського державотворення як найвищого прояву української політичної думки, співзвучного зав# данням становлення і подальшому розвитку сучасної Української Дер# жави. Його ім’я і дух мають стати частиною політичного процесу і ос# вятити законотворчу діяльність Верховної Ради України, стати тим Вищим Законом, на відповідність якому проходитимуть перевірку всі закони Української Держави. Я (ми) беззастережно переко# наний(на) (переконані), що Вер# ховна Рада України в ознаменуван# ня навернення до вищих ідеалів і моральних засад української нації має благословляти свою діяльність словом і духом того, хто став на# шим соборним втіленням Правди, Добра, Совісті й Свободи і освячу# ватися цим на діяльність в інтере# сах усього українського народу на початку кожної сесії заслуховуван# ням поеми “І мертвим, і живим, і не# нарожденним землякам моїм в Ук# райні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”. Я (ми) беззастережно переко# наний(на) (переконані), що поема “І мертвим, і живим, і ненарожден# ним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє” — це політичний маніфест побудови істинно Української Держави. У стислій і всеосяжній формі у ньому задекларовано всі осново# положні засади політичного спря# мування Української Держави. Це програма дій для всіх україн# ців незалежно від країни їхнього проживання, які не втратили свою національну належність, зберіга# ють духовний, культурний, еконо# мічний, політичний зв’язок із Віт# чизною і беруть посильну участь в її історичному творенні. Впроваджена Верховною Ра# дою України як політичне кредо ук# раїнського парламентаризму, пое# ма “І мертвим, і живим, і ненарож# денним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посла# ніє” надала б як маніфест усього парламенту і кожного його члена морально#політичний захист від тих, хто цинічно перетворює Украї# ну на зону стихійної боротьби всесвітніх і внутрішніх економіч# них, політичних та приватних інте# ресів, несе їй руйнування, страж# дання і лихо, нищення її людності й людського права на життя в усіх вимірах. Я (ми) твердо переконаний(а) (переконані), що Верховна Рада України зобов’язана в беззасте# режному порядку прийняти поста# нову про обов’язкове читання пое# ми “І мертвим, і живим, і ненарож# денним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє” як неодмінної частини регламенту на початку кожної сесії одразу після виконання Державного Гімну Украї# ни з заслуховуванням і підтвер# дженням народними депутатами голосом своєї згоди діяти у дусі й слові Кобзаря. Я (ми) ставлю(имо) свій підпис під цією вимогою до Верховної Ра# ди України розпочати з цього кроку впровадження у політичний про# цес українського державотворен# ня відтепер і назавжди духовної, політичної, філософської спадщи# ни Тараса Шевченка як головного й основоположного критерію зако# нотворчості на відповідність за# гальнонародному ідеалу Україн# ської Держави”. Треба було підписатися і вказати адресу. Як проходив збір підписів? Ми нікого не припрошували, нічого не коментували. Не провадили жодної агітації. Вважали, що за Шевченка в Україні агітувати не треба. Першим без будь-яких вагань підписав звернення український учасник конґресу з Сербії п. Богдан Віслевський. Мовчки й рішуче. Балканці багато що зрозуміли значно раніше від нас… Більшість же панічно боялася будь-що підписувати і негайно відходила від столика, як тільки усвідомлювала, чого від неї чекають. Можливо ми чогось не врахували, але звернення за день роботи підписала лише 41 особа. Цього було замало для ініціювання змін у регламенті. Та почин був. Через чотири роки я повертаюся до цієї теми з огляду на зміни, які відбуваються в середовищі тих, хто ототожнює себе з українською Україною. Мені здається, що час для позитивних змін настав. І для цієї акції теж. Бо спочатку було Слово, і Слово було в Кобзаря. Тому ми звертаємося до можливих однодумців. Було б добре, якби цей почин перейняла потужна громадська чи політична структура і перевірила в такий спосіб готовність української громади до одностайних масових акцій. Для досягнення великої мети неодмінно має бути успішний початок, на якому люди відчують себе силою і не розсваряться. Гадаю, постать Шевченка та ще й вплив такого Слова виключають будь-які чвари. Чом би не розпочати з цього? Адже для такої справи навіть гроші непотрібні. Досить самої доброї волі. Який очікується результат? Є речі духовного порядку, які створюють особливий психологічний і моральний простір, чинять прямий фізичний тиск. Багато хто у ВР потім не зможе настільки цинічно приймати у сесійній залі закони, потрібні для бандитів і хапуг, а не для людей, коли до нього особисто буде звернено Слово, про яке йому завжди можна буде й нагадати. “Ну що б, здавалося, слова?” Та саме з них починається все… І своя хата, і своя правда, і слава, і воля…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин