Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся!” П. Куліш · с. 10сторінка оригіналу ↗

НАШІ НЕВЕЛИКІ ПЕРЕМОГИ

Слово Просвіти, №27 за 2007 рік

Луїза ЧУМАК, м. Конотоп Сумської обл. Я, мабуть, єдина в Конотопі виписую “Слово Просвіти”. З нетерпінням чекаю кожне число газети, читаю все, радію, плачу і… надіюсь, що моя Україна буде квітучою, з залікованими ранами, зі шляхетним народом — і не тільки етнічними українцями, а й з українцями інших національностей, які шануватимуть землю, на якій живуть, поважатимуть народ, якому Господь дав цю землю, наділив багатою мовою, культурою. Дай Боже! Читаю про малі міста України, мандрую історією з В. Яворівським, йду з оркестром вулицями Івано- Франківська разом із місцевою “Просвітою”, милуюся маленьким українцем у вишиванці та брилику з прапорцем та сопілочкою в руках. Хочу, аби й інші люди мали таке ж задоволення, то віддаю “Слово Просвіти” до нашої районної бібліотеки. Читаю статті голів “Просвіти” з великих міст. Захотілося розповісти трішки й про нас. Конотоп, козацьке місто, в 70-ті роки було зовсім зрусифіковане, в місті не було жодної української школи. 1989 рік. Виникає ідея створення Товариства української мови. Ми, троє жінок, підійшли до гнаного журналіста-“націоналіста” Анатолія Соболєва з пропозицією створити таке товариство і в Конотопі. І запрацювали: мітинги, щомісячні збори з запрошенням усіх бажаючих, лекції в навчальних закладах, на підприємствах. А тут референдум — вибори першого Президента. Боже! Яке захоплення, яка енергія! Я, лікар-педіатр, 25 років викладала свій предмет російською, а тоді однією з перших перейшла на викладання українською. Щоб відшліфувати свою мову, передплатила “Літературну Україну”, журнали “Україна”, “Дніпро”. У медучилищі виступала за викладання та проведення позакласних заходів українською. Казала “не розумію”, коли мої учні зверталися до мене російською. Патріоти вимагали від міської влади надати місту українського обличчя. Та що? У державі майже нічого не змінилося. Не було підхоплено отой патріотичний сплеск. Київ залишається здебільшого російськомовним. У Верховній Раді депутати, навіть знаючи державну мову, виступають російською. На першому засіданні прозвучав поодинокий заклик щодо державної мови, та Р. Богатирьова швиденько “заткнула” рота тому голосу, порадивши найняти перекладача. А ми працюємо. Маємо невеликі перемоги. У Конотопі, єдиному райцентрі в Україні, є трамвай. Оголошення зупинок у трамваї велося російською. Я через місцеву газету звернулася до керівника трамвайного депо з проханням робити оголошення державною мовою. Керівник входить до блоку “Рідне місто”, за який я голосувала. І що ви думаєте? Була проведена робота з водіями, кондукторами, і в трамваях нарешті зазвучала українська мова. Були два випадки повернення до старого, та після моїх дзвінків все владналося. Є в Конотопі інтернат для сиріт та дітей із неблагонадійних сімей. “Просвіта” щороку на Миколая йде до цих дітей з подарунками. Ми зібрали гроші на ляльку-українку і подарували її дітям інтернату як символ України, провели з ними бесіду, влаштували концерт. А ще, зв’язавшись з відділами культури, освіти, редакцією місцевої газети, провели Шевченківські заходи 22 травня коло пам’ятника великому українському поетові.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин