Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ідея Великої України не вмерла і не вмре”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ЗА ГОЛОСОМ ДУШІ До 80$річчя від дня народження Лесі Храпливої-Щур

Слово Просвіти, №27 за 2007 рік

книжки”, “Найбільший дарунок”. Окремо хотілося б згадати ще такі книжки, як “Писанка українським дітям” у гарному художньому оформленні Петра Андрусіва та “Українські народні звичаї в сучасному побуті”. Остання двічі перевидавалася в Україні й була своєрідним підручником із народознавства у перші роки незалежності, аж поки з’явилися в нас навчальні посібники. А для дорослих Леся Храплива-Щур видала збірку віршів “Далеким і близьким” та книжку нарисів “У темряві”. Та пані Леся не тільки пише. Вона й редагує. Її редакторську роботу видно по відомих тепер часописах “Готуйсь!” та “Відгукніться!”. Перший із них для новачат організації “Пласт” вона видавала 16 років. Другий — редагує й досі. А живе в далекому канадському (саме так!) місті Лондоні. Хоча душа її рветься в Україну. Ось як писала про неї Галина Кирпа 1993 року: “Леся Храплива — львів’янка. І тепер їй личить бути львів’янкою. Дарма що вже так багато років мешкає на чужині. Та коли вона недавно відвідала Україну, то Львів прийняв її як рідну дочку. А рідну тому, що вона про нього ніколи не забувала. Скільки-то разів улюблене місто оживало в її творах!” А ще ж пані Леся все життя виконує велику громадську роботу. Вона донедавна очолювала управу Українських Працівників Літератури для Дітей і Молоді (УПЛДМ), що вже відзначило своє шістдесятиліття. Завдяки цьому важливому центрові духовності українська юнь у цілому світі має змогу взяти до рук українську книжку. “Дитяча література чи, точніше, література для дітей, — промовляла пані Леся, — це нерозривна й ніяк не маловажлива частина літератури кожного народу. Книжка готує дитину вже від наймолодшого віку до читання та належного сприймання написаного. Чим докладніше підготовлена до нього людина, тим краще зуміє в дорослому віці сприймати скарби літератури свого народу і з’єднатися зі своєю національною спадщиною. Бо вмілий і зацікавлений читач так само необхідний у процесі літератури народу, як і творець її — письменник, поет, критик”. На посаду голови УПЛДМ Лесю Храпливу-Щур було обрано 10 листопада 1996 року. Перед тим провідниками цього осередку були Юрій Тищенко-Сірий, Богдан Гошовський, Ольга Мак, Іван Боднарчук, Антоніна Горохович… А члени його — відомі тепер не тільки в діаспорі, а й на Батьківщині письменники. При УПЛДМ уже багато літ існує фонд “Серце і книжка”, який опікується поширенням українських видань у світі. Коли відчинилися двері в Україну, тодішній голова УПЛДМ Іван Боднарчук сказав: “Відкриваймо всі наші магазини та висилаймо в Україну кожну книжку, яку лиш можемо вислати!” Його заповіт ревно виконувала й управа на чолі з пані Лесею Храпливою-Щур. Час від часу надходили вісті з Канева, Запоріжжя, Херсонщини, Донбасу, Тернопільщини, а також із шкіл і коледжів Києва про нові поповнення бібліотек стараннями УПЛДМ. На адресу її управи линули з України слова щирої вдячності. “УПЛДМ, — писав Олександр Виженко

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин