“Щастя не спочиває удома: воно в дорозі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ
Слово Просвіти, №27 за 2007 рік
Чисте море, гаряче сонце і м’який пісок — ось що зазвичай приваблює численних відпочивальни* ків до Болгарії. Та ця країна до того ж надзвичайно цікава в історичному і культурному плані. Тож, від* почиваючи там, можна не тільки “смажитися” на пляжі, а й відвідувати пам’ятки історії. Помандру* вавши у болгарське місто Несебр, мені чудово вда* лося поєднати приємне з пізнавальним.
Несебр — місто унікальне за своїм розташуванням. Його стару частину можна було б назвати островом, якби не вузесенький перешийок, який з’єднує його з материком і новою частиною. Він включений у список об’єктів всесвітньої культурної спадщини під егідою ЮНЕСКО. Цей півострів овіяний казковим і романтичним настроєм — варто замилуватися руїнами давніх церков, залишками кріпосних стін, старими будинками з череп’яними дахами, — і переносишся зовсім в інший світ. З високого берега видно безкрає Чорне море, пляжі Золотого берега, сині невисокі гори, катери та яхти, а величезні галасливі чайки сідають перепочити на напівзруйнованих банях колись величних храмів. Нині дивовижний півострів зовсім невеличкий — усього лише 850 метрів завдовжки і 350 завширшки. Адже протягом віків старий Несебр втратив третину своєї території, яку поглинуло море.
МОРСЬКИЙ ПОРТ І ЦЕНТР ХРИСТИЯНСТВА
Історія Несебра починається в глибині віків ще до нашої ери. Три тисячоліття тому півострів зайняли фракійські поселенці. Ім’я легендарного засновника поселення — Мельзаса — згодом увіковічнилося в назві цієї місцевості — Мессамбрія. Наприкінці VІ—на початку V століття сюди прибули перші грецькі колоністи — дорійці, яких із рідних міст витіснили перські завойовники. Вони розбудували поліс Мессамбрію і мирно співіснували з фракійським населенням. В античні часи поліс став важливим чорноморським портом і торговельним та культурним центром. І хоча на початку нашої ери місто захопили римські війська, воно не втратило свого значення, тільки трохи змінило назву — на Мессемврію. Згодом імператор Костянтин Великий включив його до складу Візантійської імперії. Під час візантійського панування місто значно модернізували — збудовані нові фортифікаційні укріплення на місці стародавніх, система водопостачання, терми, базиліки. Нині руїни саме цих візантійських укріплень і міських воріт зустрічають численних відвідувачів. Поступово Мессемврія стає одним із головних осередків офіційної релігії Візантійської імперії — християнства (хоча християнські общини з’явилися тут значно раніше, десь у І ст. н. е.). Один із перших християнських храмів на півострові (зведений у V ст.), як і собор у Константинополі, був присвячений Св. Софії. Від цієї великої церкви, розташованої в центрі старого міста, нині залишилися тільки руїни. VI століттям датується й інша церква (нині — у зруйнованому стані) — Богоматері Елеуси. Вона була головним храмом відомого в Середньовіччі монастиря, а оскільки була розташована на березі моря, то виконувала роль оборонної споруди. Частину комплексу з часом поглинуло море. Стародавні церкви втілювали в собі характерні риси ранньовізантійської архітектури, їх будували з каменю та червоної плінфи. У ІХ ст. місто було приєднане до Болгарського царства. Нові переселенці почали називати Мессемврію Несебром. А потім за нього активно змагалися середньовічні держави, тож місто досить часто переходило з рук у руки. Повернення до Візантійської імперії, потім перехід до складу Другого Болгарського царства, потім знову до Візантії, а на початку ХІV ст. болгари востаннє перед турецьким завоюванням забрали місто собі. Та які б зміни не відбувалися у тогочасній політиці, Несебр залишався торговим центром, який підтримував зв’язки з багатьма європейськими містами, і культурно-релігійним осередком. Тут постійно споруджували величні храми (за переказами, в цьому невеличкому місті налічувалося близько 40 церков). Достеменно відомо, що наприкінці ХІХ ст. діяло 27 церков і капличок. За правління комуністів більшість із них зруйновано (бо їх не враховували у планах розвитку міста). Тож до сьогодні, на жаль, збереглося всього 10 давніх храмів (частина їх — у руїнах). Їх не стали відбудовувати, а законсервували.
Церкви і зараз вражають своєю стриманою красою. Їх прикрашали керамічними елементами, червоною цеглою, шматочками мармуру, різнокольоровим піщаником. Один із найдавніших храмів — Іоана Хрестителя (Х ст.) — досить добре збережений рідкісний зразок старої болгарської архітектури часів Першого Болгарського царства. Непогано збереглися великі за розміром церкви Христа Пантократора (ХІІІ—ХІV ст.) й Іоана Алітургетоса (ХІV ст.). Цікаво, що в тих храмах, де вціліли стіни і дах, нині розташовані картинні галереї, а водній із них навіть проводяться музичні вечори. Гарні й менші за розміром церкви св. Стефана, св. Теодора, св. Параскеви, архангелів Гавриїла та Михаїла (всі збудовані в різний час у період з ХІ до ХІV ст.). У церкві св. Спаса (ХVІІ ст.), яка навіть не схожа на храм, а швидше на невеликий кам’яний будинок, збереглися старі настінні розписи. Звичайно, є в Несебрі і діюча церква (ХІХ ст.) Успіння Богородиці. Для особливо допитливих діють два музеї — історичний та етнографічний. Узагалі весь старий Несебр можна назвати справжнім містом-музеєм: крім давніх церков, атмосферою старовини дихають і невеликі будиночки, нижній поверх яких зроблено з каменю, а верхній — із потемнілого від часу дерева, причому другий поверх нависає над вулицею. Між будиночками в’ються вузенькі, викладені бруківкою вулички. Час від часу в цих хитросплетіннях знаходиш невеличких свідків багатої історії міста — залишки турецьких лазень, водопостачальної системи чи давнього фонтана. Деякі туристи воліють відпочивати саме в такій атмосфері — невеличкі готелі старої частини стилізовані під старі будинки.
ТУРИСТИЧНІ СПОКУСИ
Більшість туристів живе в новій частині міста, розташованій на узбережжі. Хоча нове місто не таке мальовниче, але затишне. Умови для проживання тут найрізноманітніші, дозволяють задовольнити вимоги відпочивальників із різним ступенем наповненості гаманця. Є шикарні сучасні готелі з ресторанами і басейнами, є менші та скромніші готелі, є невеличкі приватні будиночки, можна зняти квартиру або кімнату чи оселитися в крихітних дерев’яних будочках (схожі можна побачити в наших приморських містечках). Несебр цілодобово нагадує Вавілон, бо тут відпочиває багато іноземців — німців, поляків, росіян. Із настанням сутінок (бо цілий день, навіть надвечір, дуже спекотно) у старе місто злітаються відпочивальники, приваблені не тільки пам’ятками давнини, а й численними стендами із сувенірами. Тут і недороге срібло найвищого ґатунку, керамічні й шкіряні вироби, косметика зі знаменитої трояндової олії, великі мушлі й морські зірки, національні обереги — прикраси, розмальовані “очками”. І головне, заради чого всі сюди з’їжджаються, — море. Надзвичайно чисте, прозоре, тепле — плаваєш у ньому годину й не помічаєш плину часу. Інколи воно настільки ласкаве, що можна спокійно лежати на невеликих хвильках, а інколи, коли вітер змушує його хвилюватися, може енергійно ляснути білими бурунцями. Справжнє свято тут і для дітей — можна збирати мушлі, зводити фортеці і замки з піску чи ліпити фігури русалок. Пляжі, на відміну від багатьох наших, і чисті, і безкоштовні (платити треба лише за парасольку або шезлонг), до того ж численні рятувальники невідривно слідкують за тими, хто купається, і не дозволяють далеко запливати. Із Несебра є можливість поїхати на цікаві екскурсії — багато невеличких туристичних бюро, розкиданих по всьому місту, пропонують подорожі до Софії, Варни, долини троянд, болгарських монастирів і навіть до Стамбула. Крім того, безперечно, варто відвідати з екскурсією болгарське село. Щоправда, це відвідини не самого села, а великого ресторану-музею, розташованого в одному з гірських селищ. Цей ресторан-музей справді діє за принципом “два водному”. Є тут старовинна болгарська хатка з усім народним начинням, тож зблизька можна познайомитися з традиційною культурою. Під керівництвом місцевого гончара власноруч на гончарному колі можна зліпити горщик, а потім сфотографуватися в народному одязі. Потому пригощають традиційними болгарськими стравами, а трапеза супроводжується виступом фольклорного ансамблю, який демонструє багатство музичної і танцювальної культури бол-
СВЯТО ДЛЯ ГУРМАНІВ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
