Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Українство продовжує пробуджуватися у найвіддаленіших куточках країни”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

З РОСИ Й ВОДИ

Слово Просвіти, №27 за 2008 рік

Наш колега Петро Антоненко, відомий журналіст, письменник, просвітянин відзначив 60- річний ювілей, який зустрів значним творчим доробком. Він народився 24 червня 1948 року в селі Авдіївці Куликівського району на Чернігівщині. Працював у городнянській та куликівській районних газетах, з 1993 до 2006 року — редактор газети “Сіверщина”. Лауреат премій імені В. Стуса, М. Коцюбинського та Б. Грінченка. Автор книг прози “Бабине літо” і “Свіча”. Патріот рідного міста Чернігова, просвітянин з багаторічним стажем, уміє одним словом запалити серце. Приміром, нинішній 10 статті Конституції, — висловлює думку Левко Лук’яненко, член Національної спілки письменників України, народний депутат Верховної Ради попередніх скликань. — Нам не законів не вистачає, а волі боротися за те, що вже у законі написано. 11 стаття Конституції стверджує: “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури”. Чи можна українську націю консолідувати на основі китайської, японської чи російської мови? Тож спитаймо самі себе, чи завжди відстоюємо українську мову? Чи лише говоримо про неї — корінну, етнічну мову, її поширення, самобутність — а насправді дуже мало зроблено. Стаття 11 зобов’язує всіх державних службовців до консолідації української нації. Хто цього не робить, той не виконує Конституції, отже, таких чиновників слід звільняти. Українство продовжує пробуджуватися у найвіддаленіших куточках країни. У селах Луганщини, на самісінькому кордоні з Росією, інтелігенція каже: “Ми відчули, що ми — українці, що наша земля — Україна. Але майже нічого не знаємо про неї. Розкажіть, дайте нам щось, щоб і ми знали, що таке українство”, — ділиться враженнями від зустрічі з луганчанами Левко Лук’яненко. Отже, мовної проблеми в українському суспільстві нема. Є проблема в українському політикумі, який, не маючи справжнього ключика до серця виборця, постійно створює проблеми на мовному ґрунті, щоб збурювати громадську свідомість і вигідно маніпулювати нею. Тож не треба шукати України в Україні, бо наша держава — самодостатня цивілізація, що зародилася в часи Трипільської культури. Свідома цього українська інтелігенція разом із народом має засіяти, вкорінити і виростити справжню, патріотичну владу та виплекати національний дух у серці, в мові, у свідомості кожного українця, всього суспільства. Святослав МІЗЕРНЮК Фото автора редактор його рідної “Сіверщини” Василь Чепурний через багато років згадує, як у поході, в седнівській кам’яниці Лизогуба Петро Якович сказав йому, маленькому хлопчикові, слово “Україна”, яке той запам’ятав на все життя. Колеги Петра Яковича відзначають його людяність, доброту, щиру і щедру душу та бажають довгих плідних і щасливих літ. Редакція “СП”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин