“Моїй душі дай, Боже, твердість криці”. В. Переяславець · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЛІРИЧНА МОВА АЛІПІЯ Нещодавно в серії “Невідома Україна” з’явилася книга Анатолія Горового “Пер# ший іконописець Київської Русі — Аліпій”. Автор зробив спробу не стільки відтворити життєпис майстра, скільки спроектував тяглість і життєдайність його традиції. Від Аліпія — до Врубеля, Їжакевича, бойчукіс# тів і Франчука.
Слово Просвіти, №27 за 2008 рік
держава слід у слід торувала візантійську школу. У неї ще не було внутрішнього права і сили для переосмислення канону. Аліпій — церковне ім’я, яке майстер отримав після постригу. Його світське ймення невідоме. Знаємо лише, що батьки просили ігумена Печерського монастиря взяти їхню дитину за учня іконописної майстерності… Якщо вірити “Києво-Печерському патерику”, то у навчанні Аліпій був наполегливим і старанним. Пізнавав не лише ремесло, а й священнодійство іконопису. “Вірний ікону може читати, мов книжку, бо кожен порух руки, кожен жест має певне значення,
особливий зміст. Ікона сприймається через молитву. На відміну від світського мистецтва, де так цінують зовнішню красу, в іконі важлива краса внутрішня, злагода, яка допомагає вірянинові знайти шлях до першопочатку всього, що існує на землі…” Можливо, саме такі слова зринали з уст наставника і навчителя молодого Аліпія. Копіюючи давні ікони, майстер вчився малювати образ. Рослини чи тва-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
