“Люди живуть з Богом у серці й за Божими заповідями”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ
Слово Просвіти, №27 за 2008 рік
Історик Ален Безансон та перекладач книги Тарас Марусик рити про геноцид. Це безперервний геноцид, що в 1932—1933 роках досяг апогею. Тієї весни померло з голоду, можливо, 10 відсотків українців. Чотири мільйони чоловіків, жінок, дітей. Демографічний дефіцит за тридцяті роки в Україні становить приблизно сім мільйонів осіб”. Ален Безансон пише про те, що незліченні свідчення про жахи тоталітарних режимів слід задокументувати, а жертв належно вшановувати. Крім молитви, маємо пам’ятати про закатованих, розстріляних, замучених штучним голодом. Але більшовицький режим намагався замітати сліди своїх злочинів, замовчувати їх, фальсифікувати історію. Чи не тому в Україні й досі члени КПУ покладають квіти до пам’ятників більшовицьким вождям, виходять на паради з медалями, на яких профіль Сталіна, на весь голос стверджують, що ніякого голодомору не було. Як підкреслив у виступі А. Безансон, потрібно не лише звинувачувати у страшних злочинах Сталіна та його прибічників, а й зробити перепис усіх жертв — село за селом, двір за двором. Слід також виявити тих, хто був виконавцем волі Сталіна, Ягоди, Кагановича на кожному хуторі й у кожному селі. Це для того, щоб знати всю повноту трагедії, щоб запобігти повторенню її в майбутньому. Директор Університетського видавництва “Пульсари” Лариса Копань, розповідаючи про роботу над цим виданням, подякувала Тарасові Марусику за чудовий переклад, а також Посольству Франції в Україні, завдяки якому ця книга прийшла до українських читачів. Перекладач Тарас Марусик відзначив, що приїзд Алена Безансона
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
