Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У вільному вірші найкраще розкривається духовний бік слова”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

КВІТКОВІ БАРВИ СВІТЛИЧНОГО

Слово Просвіти, №27 за 2008 рік

Олексій НЕЖИВИЙ, доцент Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Майже півстоліття минуло відтоді, як вийшла перша збірка Івана Світличного “Пісні над Айдаром”. І справді, за ці роки близько 80 його поетичних творів стали піснями, які написані в співдружності зі старобільським композитором Іваном Кобилкіним. Є вони і в новій книзі “Сповідь”, що недавно побачила світ у видавництві Луганського обласного відділення Українського фонду культури. Який же він — ліричний герой у поезіях одного з найстаріших митців нашого краю? З роками художнє слово Івана Світличного набуло ще більшої філософської заглибленості. Найбільшою напругою виступає тепер змістова лінія: митець і час. Тому нерідко прожиті роки асоціюються з осіннім цвітінням природи: А є ще в світі золото безцінне, Що люд цінує протягом століть, Це є палка любов до Батьківщини, Яку ми мусим працею кріпить. Праця в поетичному відтворенні Івана Світличного — це насамперед робота душі, яка продовжує традиції роду й народу, шанує рідну землю, матір і материнство, чітко розрізняє красиве й потворне, радість і сум, душевне багатство й байдужість та ницість. Тож не лише золотими і квітковими барвами наповнено поетичний світ митця. Повертають його думки в той трагічний час, коли ще хлопчиком зловісного 1933 року за щастя вважав з’їсти коржик із якоїсь рослини. Але й тоді не зникали найдорожчі людські почуття: Коли я ледь ступав ногами, Бо їв коржі із лободи, Мені, сама голодна, мама Останню крихту віддавала, Щоб врятувати від біди. Найбільше у цій книзі роздумів про долю України, її сьогоднішнє й майбутнє. Один із віршів так і називається: “Біль України так болить мені”. А тому митець має право звернутися до своїх земляків: Не можу я зробить для вас щось більше, Бо вже на скроні впав довічний сніг, Та все життя своїм невтомним віршем Я помагав вам щиро, скільки міг. І в правдивості сказаного не сумнівається ніхто, адже старійшина обласної письменницької організації, поет із Старобільська Іван Світличний дарує читачам золото своєї поезії.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин