«Просвіта» · “Багато людей вдячні “Українській родині”, бо тут працюють небайдужі”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ ІВАНА ЛИСОГО
Слово Просвіти, №27 за 2011 рік
сого, відбувся нещодавно в Конотопі. Про вели" кого патріота, одного з фундаторів конотопської “Просвіти”, що зазнав нелюдських страждань у сталінських таборах, йшлося в публікаціях “Сло" ва Просвіти”. А відомий етнограф Лідія Орел із великою повагою писала про співпрацю з цією неординарною людиною у своїх останніх книгах “Ми просто йшли” та “Українське Полісся. Те, що не забувається”. Вона пише: “Незабутньою залишається зустріч і спілкування з краєзнав" цем Іваном Лисим із Конотопа. Іван Андрійович добре знав історію кобзарства Сумщини та Чер" нігівщини, приятелював з Олександром Корні" євським, грав на бандурі й декілька зробив сам. За його порадою для Музею придбано 12 бан" дур. Від І. Лисого були записані відомості про кобзарські капели й ансамблі Сумщини, зокре" ма, про капелу Конотопа”. На цьому вечорі була презентована книга про нашого славного земляка. В ній автори, в основному просвітяни, щиро діляться спогада" ми про спілкування, співпрацю з Іваном Лисим, якого вважають своїм учителем. А головне в книзі — краєзнавчі розвідки, вірші, спогади, які він написав у різні роки. Розповідаючи про свої поневіряння на засланні, Іван Андрійович пише: “Я поставив собі за мету вижити для боротьби проти осоружної мені кривавої імперії босяків" садистів”.
Авторці цих рядків пощастило розшукати спогади І. Лисого про пережите на лісоповалах, фотографії, замальовки з таборів. Збереглося і родинне обійстя на вулиці, названій його ім’ям, звідки юнака разом із батьками вигнали на чу" жину, та будинок, у якому утримували нещас" них селян перед етапом. А ось як він описує ос" танню домівку українських хліборобів: “У лісі часто траплялись могили з хрестами, де були розпливчасті, зроблені хімічним олівцем над" писи, що це небіжчик із Білоцерківщини, Київ" щини чи Полтавщини, вбитий при спробі втек" ти. Схиливши голови, ми хрестились, віддаючи шану невідомим, про яких ніколи не дізнаються рідні, де вони навіки упокоїлись”. Також продемонстровано фільм про страдницький шлях Івана Андрійовича, який зняла місцева телестудія, та літературно"му" зичну композицію, яку підготували учні Вищо" го професійного училища під керівництвом го" лови конотопської “Просвіти” Ольги Банитюк. А маленькі бандуристки з музичної школи ви" конали українські народні пісні, які він любив. Виступали краєзнавці, просвітяни, гості з Киє" ва та Чернігова, дякували благодійникам, зав" дяки яким книга побачила світ, говорили про необхідність створення музею Подвижника, а також про збереження та використання його безцінного архіву.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
