20"ліття Незалежності · “Я не скаржуся на власну Долю. Я її сама вибрала”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ЗА ОДИНАДЦЯТЬ ВІРШІВ
Слово Просвіти, №27 за 2011 рік
А цей вірш для Ваших дітей: Матінко Божа, Вкраїни княгине, Моя молитва До Тебе лине. Тобі складаю Серце лелії, Щоби сповнились Батьківські мрії, Щоб виростали Скоріш наші діти, Щоб не цурались Знань та освіти, Щоб збудували Міцну Державу На подив світу, Батькам на славу. Щиро здоровлю. (Підпис).
Лист третій Без позначеної дати написання
Пане Іванку! Щиро дякую Вам за прекрасні рядочки побажань. Пробачте, що не зуміла своєчасно відповідати. Перш за все трохи підводить мене здоров’я, а потім виснажує громадська праця. В січні двічі їздила на закриття моєї виставки в Стрию, а потім на її відкриття в Трускавці. Один раз на тиждень відвідую клуб “Ірина”, де вчу жінок вишивати те, що повинні вишивати українки. Той радянський “ширпотреб” добре намуляв мені серце та душу. А ми маємо неперевершені зразки нашого вишиваного мистецтва. Сьогодні після обіду їду в поблизьку від Борислава Східницю з рефератом з нагоди 68-ї річниці створення ОУН. Так, не лиш Дрогобиччина вшанувала моє “бабине літо”… Я не скаржуся на власну Долю. Я її сама вибрала, Іванку. Іншої мені не треба. Я теж маю “Гельсінкську групу”. Жаль, що не можу Вам подарувати “Нездоланний дух”. Там мої вишивки та вірші. Але я ніколи не акцентувала, хто автор цієї книжки. Хотілося, щоб згадали всіх жінок, які 1972 року попали за колючий дріт. Це була єдина моя вимога щодо видання. Можливо, що хтось з-за океану Вам перешле, коли попросите. Книжку видавав пан Осип Зінкевич. На жаль, нікому з нас її не подарував. Може, думав, що ми не виберемося з ГУЛАГу? Нещодавно мені внучка мого професора привезла з Німеччини слово про цю книжку покійного Володимира Яніва. Боже, як же надзвичайно він писав ці рядки. Я плакала… Це рідко буває. Друга книжка віршів “Сувій полотна” хоча й двічі видавалася, в Україні — рідкість. Це в основному вірші мордовського періоду. Третя — “Біла Айстра Любови”. Хочу її Вам подарувати. Але як? Вона великого формату, “люксусово” видана. По пошті не пошлеш. Я вже в цьому переконалася, коли вислала. Пропала безслідно. Просто хтось із “шанувальників” собі привласнив. Порадьте, через кого це можна
Лист четвертий 9. 04. 2000 р.
Слава Ісусу Христу! Дорогий пане Іванку! Щиро дякую Вам за 2 листи. Пробачте, що не в силі своєчасно відповідати. Іноді по 2—3 заходи в день, і всюди треба бути. Нещодавно повернулася зі Львова. Там у міській раді був “круглий стіл”. Спитаєте який? Так звані “нові львів’яни”, яких не дуже болить душа за наші святі Собори, придумали продати Макдональду кусень Юрського саду. Ось ми і вчинили акцію протесту. Адже Святий Юр — це чудова пам’ятка давнього Львова. Він побудований 1746 року на місці колишньої церкви (1360 р.). Уявляєте собі, що вони задумали? Так, Іванку, ми підпишемо не одну заяву, робимо все можливе, щоби Україна стала українською. В суботу їздила до Трускавця на вечір пам’яті В’ячеслава Чорновола. В нашому Бориславі він відбувся раніше. Гарно пройшов вечір “Золота п’ятірка 1999”. Завтра буду в домі школярів на Святі Духовності, в середу запрошена до Львова. Незважаючи на слабке здоров’я, намагаюся нікому не відмовити. Вважаю це своїм обов’язком. Останнім часом прочитала цікаві книжки — Арсена Паламара “Третя руїна”, Івана Белебехи “Українська еліта”, Сідока “Українські національні спецслужби в період 1917—1920 рр.”. Не знаю, чи мали Ви змогу дістати Ліни Костенко “Берестечко”? Ми тут, в Бориславі гідно вшанували Ліну з нагоди її 70-річчя. Похапцем, як колись казали “начисто” перемальовую, зібрані мною взори в селі Космач (біля 100 рідкісних взорів), і взори Бойківщини. Може, знайдеться добра душа і вони побачать світ. Ще не думала, як написати про вчинок юнаків, але маю інші рядки:
Гаранте Конституції, Даремно не розкидайтесь словами, Бо вони гірші проституції… Чи ви забули Народу мого драми? Чи хочете його замучити, Звести в нову неволю? “Геть від Москви!” Це гасло Хвильового. Його не занехаяли “хвильовісти”, А ви запрагли туди лізти. Отямтеся! Щоб не було пізно. Отямтеся! Кричать з усюди хором, Бо це ганьба, це сором!
І ще: Ах ця праця підневільна В давнину, у пана.
микають світло, вимикають газ. А ціни ростуть, а ціни на все збільшуються і не призадумається наш рідний уряд, як допомогти людям. Чи в силі хтось сплачувати ці гроші при мізерних пенсіях? Нещодавно видали мою “Книжку бабусі Ірини для чемної дитини”. Маю добрих друзів. Треба поїхати до Львова і привезти обіцяну мені кількість. Обов’язково Вам перешлю. Вона невелика — усього 50 сторінок. Всі можуть її вишити, бо книжечка “вишивана”. З нагоди Великодня хочу побажати Вамі Вашим рідним Божого благословення,
святкового настрою, спокою, а головне — доброго здоров’я. Христос Воскрес!
Лист п’ятий 20. 08. 2000 року
Іванку! Якось сумно стало мені, бо якщо казати правду, то я не одержала відповіді на свій останній лист… Я вже 2 місяці лежу в ліжку. Щойно сьогодні третій день, як почала підійматися. Десь захопила мене пневмонія і всі болячки загострилися. Найгірше, що праве око сліпне… Попри всі незгоди не втрачаю вірив краще Майбутнє. Хочу, щоб наступне покоління молодих українців жило гідно в нашій Батьківщині. Ще до моєї нової хвороби їздила до Львова. Збирав нас Владика Гузар, бо сказав: “Священик, поет і письменник — єдині і мають діяти взаємно. Маємо пояснювати, що для нас є Бог”, чи зустрічаємо його у храмі, якими хочемо бачити священиків, церкву і себе. Ось скоро 9-та річниця Незалежності. А я би сказала трохи інакше. Власне підготовила статтю до нашої газети “Нафтовик Борислава”: “Чому нам так важко сьогодні? Чому котимося в якесь провалля? Відповідь одна — всі “колишні” на старих місцях. Їм не потрібна вільна Україна. Їм потрібен “союз нерушімих рєспублік свободних”. Наші мужі повинні все творити для добра власного народу. А якщо вони
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
