Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Парламент — це критична маса холуїв, плебеїв і покидьків”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Титанів видно здалеку «Руський» = російський?

Слово Просвіти, №27 за 2012 рік

Юлія ЗАКУТНЯ, Волинь Кажуть, ми живемо між титанів, і вони тримають небо, щоб воно не впало і не розчавило нас. Свого титана я зустріла чотири роки тому, переступивши поріг літературної студії. Доброзичлива жінка узяла рукописи наших творів, щоб допомогти їх відшліфувати. Це вже потім я дізналася, що Олеся Ковальчук — заслужений учитель України, лауреат премії імені Агатангела Кримського, заступник голови Волинської обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, член “Просвіти”, а віднедавна лауреат премії імені Бориса Грінченка та володар ордена княгині Ольги… Тепер Олеся Григорівна святкує своє сімдесятиріччя. Мені пощастило бути на урочистому вечорі, де привітати ювілярку зібралося багато шанованих гостей. Усі вони ділилися спогадами й теплими побажаннями. А ще часто пані Олесю порівнювали з Лесею Українкою. Виявляється, в дитинстві так себе називала сама ювілярка. Вона тягнулася до всього українського, виховувалася в патріотичній сім’ї. До них у дім часто приходили повстанці, яких дівчинка дуже полюбила. Тож закономірно, що в студентські роки підпільно, знай- Шановна редакціє! Не можу бути осторонь того, що відбувається в рідній Україні. Особливо турбує мене і друзів-однодумців нинішня мовна ситуація в державі. Ганебний законопроект про двомовність не залишає свідомих громадян України спокійними за її подальшу долю. Із цього приводу поділюся думками, а також нагадаю, як ставилися до рідної української мови і що конкретно робили (не лише говорили чи пропонували) наші попередники — видатні діячі культури в минулому, коли поневолення трудового народу супроводжувалося викоріненням української мови, боротьбою з нею. Згадаймо, наприклад, Пантелеймона Куліша: “Проявляючи, — писав Олесь Гончар, — велику творчу енергію, майже фанатизм у подвижницькій праці з вироблення ідеології українського національного відродження, Куліш спрямовував зусилля на порятунок двох основних, на його думку, національних святинь — української мови й історичної пам’яті українського народу, яка значною мірою в мові і відображена, а також у літературі й історичних джерелах” (50 знаменитых украинских книг. Харьков, 2004). А проводжаючи Великого Кобзаря в Україну для перепоховання у рідній землі, Пантелеймон Куліш у своїй промові сказав: “З’явися, батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою! Та згромадь навкруги себе сліпих, глухих і без’язиких: нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє слово безсмертне та хай, помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою!..” (Олександр Кониський. Тарас шовши однодумців, свою любов і помисли Олеся Ковальчук почала втілювати в реальність. Пригадує, перед тим сусідка ходила до батьків, застерігала: не пускайте її вчитися, бо тепер у політику йдуть не лише чоловіки, а й освічені. Не застерегла. Замість заслання Олесю відправили вчителювати в ідеологічно сильний колектив поліської школи у селі Ворокомле. Спогадами з тих часів поділилися однокурсниця ювілярки Євгенія і тодішні колеги. Олеся Григорівна провчителювала 45 років. Учні Жидичинської школи, серед яких і перші випускники ювілярки, згадували, що на уроках завжди було цікаво, а не підготуватися або чогось не знати — соромно. Свої привітання висловили і вчителі, і представники Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, зазначивши, що хоч за радянських часів ювілярці не вдалося вступити в аспірантуру, але тепер вона радо ділиться досвідом зі своїми колегами, читаючи курси у ВІППО. Подруга іменинниці, професорка Світлана Богдан назвала Олесю Ковальчук уособленням України, вона завжди там, де “є пульс української національної визвольної ідеї”, “осердя й ознака прямостояння”, любов до слова. Проявила ці риси ювілярка на ниві громадської діяльності, особливо в “Просвіті” та Жіночому товаристві імені Олени Теліги. Інша вагома сторінка діяльності пані Олесі — творчість. Неодноразово згадувалися пуб- Для поетеси рідна мова, як “дарунок від нені”, як “скарб, якому не скласти ціни”. Тему вкраїнського слова Любов Забашта продовжує і в інших творах. Так у поезії “Пророк” наголошує на тому, що Тарас Шевченко …вродливую мову свою зміг піднять до найвищих висот, Щоб повірив у себе народ… і таким чином Великий Кобзар “…сягнув на століття вперед”. На відміну від щирих шанувальників української мови сучасна “агентура Путіна та його бригадира Затуліна, — за висловом письменника Юрія Щербака, — твердо виконує план зі встановленням в Україні “русского міра”. Ю. Щербак стверджує: “Мовний закон” — ганьба для Верховної Ради: її диригентів, тушок і тупих виконавців… Має рацію Сергій Головатий, кажучи, що “парламент — це критична маса холуїв, плебеїв і покидьків. Незалежно від свого регіонального кольорового, партійного чи безпартійного походження”. Авторам законопроекту, “нікчемним людцям “п’ятої колони”, за висловом народного художника України Івана Марчука, “їхніх імен навіть не хочеться згадувати”, які ратують за введення російської мови як другої державної, хочу відповісти словами Великого Пророка: Людськії шашелі. Няньки, Дядьки отечества чужого! Не стане ідола святого, І вас не стане, — будяки Та кропива — а більш нічого Не виросте над вашим трупом. Анатолій РИЖЕНКО, м. Прилуки До голови Всеукраїнського товариства “Просвіта”, народного депутата України Павла Мовчана листовно звернувся киянин Олег Шикан: “Як мені стало відомо, усупереч нормам української мови, яків жодному разі не дозволяють вживати слово “руський” у значенні “російський”, Державна реєстраційна служба України реєструє політичні партії, об’єднання громадян і громадські організації, що створюються за російською національною ознакою, як “руські”. Зокрема 28.10.2008 р. за № 162 зареєстрована політична партія “Руська єдність”, 03.03.2007 р. за № 208 — об’єднання громадян “Руський союз”, 23.02.2009 р. за № 268 — Всеукраїнське об’єднання руських співвітчизників (список не є вичерпним). У такий спосіб державні службовці України вводять громадськість в оману і вчиняють дії з ознаками зловживання службовим становищем, оскільки в державному документі з’являється назва неіснуючого “руського” народу, який, отже, відтепер має право на самовизначення, власну мову (вочевидь, російську) та інші атрибути державності на території України. Наслідком таких дій уже стала вимога політичної партії “Руська єдність” до журналіста радіо “Свобода” Володимира Притули вживати саме офіційно зареєстровану назву цієї організації. Прошу із залученням спеціалістів у галузі мовознавства проаналізувати правомірність або протиправність наведених дій державного органу, а в разі підтвердження наявності в них ознак мовної спецоперації проти безпеки України ініціювати скасування і перегляд наведених актів реєстрації”. Коментар Івана Ющука, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, голови Київського МО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка: — Слово “руський” відповідно до норм сучасної української літературної мови допустимо вживати лише у випадках: 1) як розмовне в значенні “російський” (можливе лише в художній літературі зі стилістичною метою і має винятково оказіональний характер); 2) стосовно давньої держави Русь та її населення (звичайно: староруський, давньоруський); 3) як діалектне західноукраїнське стосовно історичного минулого в значенні “український” (див.: Словник української мови. — К.: Наукова думка. — Т. VІІІ. — С. 913). Російські назви, що стосуються сучасного стану речей, на зразок “Русское единство”, “Русский союз”, “Всеукраинское объединение русских соотечественников” літературною українською мовою слід перекладати “Російська єдність”, “Російський союз”, “Всеукраїнське об’єднання російських співвітчизників” — так само, як “Російська Федерація”, “Київський національний музей російського мистецтва” тощо. Введення в такі назви означення “руський” не відповідає літературній нормі сучасної української мови і дезінформує громадськість.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин