Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Українці — для України! Міграція руйнує соціокультурне середовище будь-якої країни: втративши власну культуру, мігрант не творить і чужої
Слово Просвіти, №27 за 2013 рік
Насправді за незалежними оцінками кількість громадян України за кордоном сягає 8 мільйонів (тільки в Росії наших мігрантів налічується близько 3 мільйонів). Принаймні, згідно з доповіддю Світового Банку за 2012 рік, навчаються та працюють за межами України понад 6,5 мільйонів українців. Україна стала п’ятою державою в світі за кількістю тих, хто шукає кращого життя за кордоном (більше виїхало тільки з Мексики, Індії, Росії та Китаю). Участь українців у глобальних світових міграційних процесах вражаюча — близько 10 % від загальної чисельності мігрантів у світі, яких налічується 80 мільйонів. У виступах учасників слухань наголошувалося: щороку з України за кордон виїздять 50 тисяч фахівців із вищою освітою й 20 тисяч студентів; прагнуть виїхати за кордон 80 % молоді й 40 % людей середнього віку. За роки незалежності Україна набула статусу країни-донора трудових та інтелектуальних ресурсів. Хто й чому зацікавлений у приховуванні масштабів зовнішньої міграції українців та її справжніх причин? Доки не буде правдивої відповіді, доти не розв’яжуть складного культурно-соціального, економічно-політичного комплексу першопричин української міграції жодні часткові рекомендації слухань щодо заходів, спрямованих на “ефективне регулювання трудових міграцій громадян України”. А це зокрема: ухвалення закону “Про зовнішню трудову міграцію”, Концепції державної політики у сфері трудової міграції, Національної програми збільшення кількості робочих місць на вітчизняних підприємствах, установах і закладах усіх форм власності; розробка Державної програми сприяння зворотній міграції та реінтеграції трудових мігрантів, Державної програми залучення інвестицій трудових мігрантів в українську економіку… Як запопасти заробітчанські мільярди — ось що найбільше турбує владу. За даними Світового Банку, щороку українці, які працюють за кордоном, переказують своїм родинам в Україну понад 7 млрд доларів, що в кілька разів перевищує обсяг прямих іноземних інвестицій у національну економіку. За підрахунками фахових комісій Світового Конгресу Українців, внесок мігрантів і емігрантів в економіку України сягає 23 % її сукупного внутрішнього продукту. Але в рейтингу розвитку людського потенціалу (за Програмою розвитку ООН) Україна посідає 85 місце у світі за такими показниками: ВВП на душу населення, середня тривалість життя, рівень освіченості. Озлидніння людей у потенційно багатій країні — наслідок свавілля корумпованої влади й недієздатності державного управління. Та фінансовий показник заробітчанства знецінюється на тлі неокупних моральних втрат: зруйновані сім’ї й покинуті напризволяще діти, відрив од рідного середовища. Загалом міграційні процеси мають глибокі негативні наслідки морально-психологічного й соціального характерів. Найстрашніше те, що міграція руйнує соціокультурне середовище будь-якої країни: втративши власну культуру, мігрант не творить і чужої. Покидаючи свою країну, мігранти звільняють соціальну нішу для чужинців і тим самим стають агентами розповсюдження глобальної міграції, яка є новітньою технологією визиску людей. Адже експлуатувати чужинців значно легше, бо вони безправні, покірні, а в корінної людності може прокинутися національна гідність і воля. Однозначно, масова трудова еміграція українців та відповідна за чисельністю імміграція чужинців становлять серйозну загрозу для національної безпеки Української держави. Сьогодні глобальні виклики ставлять перед нами головний життєвий вибір: “Україна — без українців?” чи “Українці — для України?”. Українці зобов’язані зберегти себе для України в ім’я повноцінного розвитку власного суспільства й власної країни! На підтвердження цієї суспільної стурбованості пропонуємо увазі читачів коментар учасника парламентських слухань, громадського експерта з міграційних питань, голови ВГО “Українська Взаємодопомога”, культурософа Олександра ШОКАЛА: — Виступаю вже на третіх парламентських слуханнях з проблематики українського перебування за кордоном, а саме проблем українських мігрантів. Цього разу скажу про гіркий багаторічний досвід наших громадських ініціатив щодо залучення людських ресурсів української трудової міграції в культурно-соціально-економічний розвиток України. Спільно з об’єднаннями трудових мігрантів за кордоном послідовно 10 років поспіль вносимо свої пропозиції щодо їхнього розв’язання на державному рівні. Наприкінці 2007 року Міжнародна громадська організація українців “Четверта Хвиля” та її фундаторська структура в Україні Всеукраїнська громадська організація “Українська Взаємодопомога” зініціювали й провели разом з УВКР Перший Економічний форум українців світу. Ми залучили до роботи форуму фахівців-практиків з різних сфер (аграрної, промислової, управлінської, наукової) й розробили проект програми цілісного культурно-соціально-економічного розвитку нашого суспільства на базі Національної стратегії стійкого поступу України зі складовою — Стратегією взаємодії України з українцями за кордоном. І вже на цій стратегічній основі мала б бути запроваджена комплексна соціально-економічна Державна програма “Повернення на Батьківщину українських трудових мігрантів”. Так держава змогла б забезпечити відновлення цілісності й культурно-соціального-економічний саморозвиток українського суспільства. Таку стратегію успішно здійснює Казахстан: за 12 років дії Закону
Закінчення на стор. 10
3 липня 2013 р. у кінозалі Верховної Ради України (вул. Банкова, 6–8) відбулися парламентські слухання “Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”. У слуханнях узяли участь усього кілька народних депутатів України, представники центральних органів виконавчої влади, міжнародних та громадських організацій з України й закордону. Учасники слухань отримали проект Рекомендацій, де зазначено, що “об’єктивною причиною для пошуку роботи за кордоном є недостатньо високий рівень заробітної плати в Україні”, що “можливості розвитку зовнішніх трудових міграцій громадян України пов’язані також зі світовими процесами глобалізації та інтеграцією України до світового ринку праці”. Тут же подано результати модульного вибіркового обстеження трудової міграції, проведеного 2012 року Державною службою статистики України разом з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України за сприяння Європейського Союзу, Міжнародного бюро праці та Міжнародної організації з міграції, згідно з яким “кількість громадян, які у період з 1 січня 2010 року до 17 червня 2012 року працювали або шукали роботу за кордоном, становила 1,2 млн. осіб…”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
