Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Товариство української мови” було початком політичного відродження українців”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Сумний ювілей із присмаком запашної кави у майбутньому ресторані «Копальня кави»

Слово Просвіти, №27 за 2013 рік

Василь КУЧЕРУК, канд. іст. наук, просвітянин 145 років тому, вслід за чеською “Матицею люду” та краківським “Товариством приятелів освіти люду” виникло українське товариство “Просвіта” в Галичині. Потребу такого товариства обґрунтував П. Куліш, перебуваючи у Львові: “Воно могло б розвиватися в конституційній Австрії і поширити свій вплив на розвиток українства в самодержавній деспотичній Росії у перспективі”. Пропозиція П. Куліша знайшла підтримку в середовищі народовців, речником яких був греко-католицький священик о. Степан Качала, на чий заклик відгукнулася народовецька молодь, що на початку 1868 р. утворила організаційний комітет. До складу його ввійшли професори гімназії й учительської семінарії Анатоль Вахнянин, Юліян Романчук, Омелян Партицький, Олександр Борковський, урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, студенти Андрій Січинський, Олександр Огоновський. У березні 1868 р. було створено статут майбутнього Товариства, а 2 вересня австрійське міністерство освіти розпорядженням №3491 прийняло до відома статут і дозволило заснувати Товариство. 8 грудня 1868 р. у Львові відбувся установчий збір Товариства у залі польської міщанської стрільниці по вул. Курковій (тепер за цією адресою відкрито Музей національно-визвольних змагань), бо рідні “москвофіли” (дуже схожі на сучасних “рускоязичних” хохлів), що розпоряджалися тоді Народним домом, відмовили у наданні приміщення для зборів “Просвіти”. Звертаючись до засновників Товариства, переважно молодих людей — студентів, уря- Сьогодні діяльність Львівської обласної “Просвіти” — плідна творча праця 30 районних і міських організацій із розгалуженою мережею первинних осередків, що є в структурі організацій. Усе це — єдиний моноліт, який сьогодні просто зобов’язаний діяти. Наша праця нині не менш важлива, ніж 25 років тому, на світанку відновленої “Просвіти”. Тоді ми боролися за проголодовців, вчителів, журналістів, парох о. Й. Заячківський с. Лопянки, що біля м. Долини, сказав: “Так, ви знаєте і нарід того свідомий, що ваша нинішня наука оплачується по найбільшій части тим мізерним грошем, на котрий нарід криваво працює. А як доробитеся того куска хліба, щоби вас Бог охороняв від тої сьогочасної чуми, від огидного космополітизму, котрий є погибеллю всякій народности, — то держіться свойого народу…”. До керівного органу Товариства або виділу було обрано професорів академічної гімназії Олександра Борковського, Омеляна Огоновського та Юліяна Романчука, професора учительської семінарії Омеляна Партицького, студента університету Івана Комарницького, урядників Михайла Коссака та Корнила Сушкевича, докторанта прав Максима Михайляка, художника і письменника Корнила Устияновича. Із самого початку своєї діяльності Товариство відчувало гостру потребу власного приміщення. Виділ Товариства розмістився у приватному будинку його голови Анатоля Вахнянина, а засідання відбувалися у трохи більшому помешканні заступника голови д-ра К. Сушкевича. 1871 р. директор академічної гімназії о. Василь Ільницький надав Товариству кімнатку в приміщенні гімназії, що в Народному домі. Але кімнатка була мала, тому засідання відбувалися в квартирі голови Юліяна Лаврівського. Від 1 січня 1873 р. народовське товариство “Руська бесіда”, що займало в Народному домі три кімнати, одну з них безкоштовно і тимчасово шення незалежності, а сьогодні — за її збереження, очищення від корупціонерів, українофобів та утвердження основ української державності — мови, історичної пам’яті, духовних традицій. Оновлена “Просвіта” у своїй діяльності керується принципом, проголошеним 145 років тому на установчих зборах: “Через просвітництво до національного самоусвідомлення та Самостійності Україпередало “Просвіті”. Але галицькі “кацапи” (так називали в Галичині москвофілів), які очолювали “Совет” Народного дому у Львові, добилися через суд відселення з нього ненависної їм “Руської бесіди” разом із “Просвітою” 1 серпня 1873 р. У серпні цього ж року “Руська бесіда” і “Просвіта” найняли спільне приміщення і перебували в ньому до 1876 р. Але воно було тісне і тому “Просвіта” орендувала за 800 корон у рік окреме приміщення з трьох кімнат у будинку на розі вулиць Вірменської і Краківської. За пропозицією д-ра Костя Левицького головний виділ “Просвіти” вирішив придбати палац князів Любомирських, який тоді було виставлено на продаж. 1 квітня 1895 р. “Просвіни”. Тобто формування великого національного “Я”, яке обґрунтував на початку ХХ ст. М. Міхновський у “Самостійній Україні”. Працюємо спільно з представниками громадських організацій у громадському об’єднанні “Українська альтернатива”, створеному 1999 року, яке перебувало в офісі “Просвіти” (вул. Друкарська, 6). З досвіду знаємо, що завжди, коли громадські організації та” заволоділа цим будинком і вигідно в ньому розмістилася вже з 1 жовтня. За гроші переважно галицького селянина та міщанина, а також внесок д-ра К. Левицького, було нарешті придбано будинок. Кияни привітали “Просвіту” з цією купівлею, передавши через професора М. Грушевського 3000 корон. “Просвіта” стала першим українським Товариством, котре спромоглося придбати власний будинок, тому й прихистила в себе всі інші українські товариства, які того потребували. Перший поверх зайняла “Руська бесіда”, водній кімнаті розмістився “Клуб русинок”, поселилися товариства “Боян” і “Ватра”. На другому поверсі у двох кімнатах розташувалося НТШ з бібліотекою та музеєм. Тут також до 1905 р. перебувало товариство “Дністер”, Крайовий Союз Ревізійний та інші менші фінансові, культурні та професійні товариства. Три кімнати в новому будинку займала бібліотека “Просвіти”, а з 1886 р. тут засновано і український національний музей. І так тривало до 1939 року. Восени того року “Просвіту” ліквідували “визволителі зі Сходу”, почалися репресії проти членів “Просвіти”, багатьох знищено в катівнях енкаведистів, вислано вглиб імперії, а будинок використано для створення етнографічного музею. Будинок “Просвіти” — цінна культурно-історична і архітектурна пам’ятка Львова. Адже 30 червня 1941 року тут проголошено Акт відновлення Української держави новоствореним українським урядом на чолі з Я. Стецьком. Сьогодні приміщення першого поверху колишнього будинку “Просвіти” переобладнано під ресторан “Копальня кави”. Голова Ради Галицького районного об’єднання м. Львова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка п. Степан Горечий звернувся з листом у львівську міську раду, до її голови А. Садового та секретаря львівської МР В. Павлюка з протестом щодо перетворення просвітянського будинку на чергову

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин