Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Головне призначення “Просвіти” не в галасливому мітингуванні, а в повсякденній роботі на благо України”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Українське національно-патріотичне виховання: реалії, тенденції, перспективи

Слово Просвіти, №27 за 2013 рік

Голові Верховної Ради України В.В. Рибаку, народним депутатам України, Прем’єр4міністру України М. Я. Азарову, всім громадянам України Сьогодні у світі загальновизнано, що освіта визначає соціальний та економічний розвиток будь-якої країни, а тому розвинені суспільства вкладають в освіту 10—15 % ВНП. Сучасне постіндустріальне суспільство (суспільство знань) кожної держави залежить від рівня розвитку науки як продуктивної сили та національної системи освіти. Водночас із 2011—2013 рр. спостерігаються тривожні антиукраїнські тенденції у змісті державних нормативно-правових актів України щодо освіти. А тому учасники Всеукраїнських науково-практичних конференцій на тему “Українське національно-патріотичне виховання: реалії, тенденції, перспективи”, що відбувались у різних регіонах України, вважають за необхідне констатувати факти системного знищення української освіти: — ухвалена на ІІІ з’їзді освітян Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року (Указ Президента України від 25.06.2013 року №344/2013) свідчить про відсутність послідовності й наступності в реалізації державницького підходу в Національній доктрині розвитку освіти (Указ Президента України від 17.04.2002 року №347/2002). Проте всупереч одноголосно ухваленій резолюції ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти з “Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року”, затвердженої Указом Президента України №344/2013від 25.06.2013 року, знято заходи із “розроблення та реалізації Концепції національного виховання” та “ключовий напрям державної освітньої політики — побудова ефективної системи національного виховання дітей та молоді”, що слід розцінювати як замах на основи державності України. — проект Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013—2017 роки (рішення Колегії МОНмолодьспорту України, протокол №6/1-21 від 31.05.2012 року), а також Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (оприлюднена 29.12.2012 року на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) спрямовані на виховання в Україні космополітів, а не українських патріотів. У них відсутнє поняття виховання любові до української держави, української мови, української літератури, української культури, плекання знань про історію України; — з нормативно-правових освітніх актів України, що стосуються виховання молоді, зникло словосполучення “український народ”, замість нього введено термін “населення України”; — державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України №1392 від 23.11.2011 року) позбавлений українознавчого змісту, неприпустимим у ньому є об’єднання вивчення української мови з мовами національних меншин, а також вивчення історії України в контексті світової історії, що позбавляє можливості впливу на формування української нації; — у Концепції літературної освіти (Наказ Міністерства освіти і науки України від 26. 01. 2011 №58) виховні акценти зміщені, навіть небезпечні, оскільки підводять до усвідомлення української мови та літератури як другорядних, закріплюючи колоніальний статус України та фіксуючи травми радянського минулого у свідомості нових поколінь; — не сприяє утвердженню Конституційних норм і проект Концепції мовної освіти, розроблений та рекомендований до обговорення Міністерством освіти і науки України, у якому чітко не сформульовано його мету, а підмінено поняттям “мета вивчення мов”, що нівелює місце української мови як державної. Не відповідає Конституції України пропоноване “Концепцією мовної освіти” визначення російської мови як “мови міжнаціонального спілкування”, що підсилює антиукраїнське спрямування проекту Концепції мовної освіти; — із нового 2013—2014 навчального року набирає чинності розпорядження Міністерства освіти і науки України про обов’язкове вивчення в школах другої іноземної мови, якою може бути російська або інша мова національних меншин. Прирівнювання російської мови до “другої іноземної мови” суперечить Конституції України, де вона є мовою нацменшин і дає додаткові необмежені можливості для утвердження в Україні російської мови як другої державної й закріплює її панівне становище; — лист Міністерства освіти і науки України “Щодо деяких питань підготовки до нового навчального року” (від 17.05.2013 р. №1/9-326) містить вимогу про обов’язкове подання батьками заяв про мову навчання при вступі до навчальних закладів, а також, як це сформульовано в частині третій ст. 20 Закону України “Про засади державної мовної політики”, “у разі потреби, у будь-який час протягом навчання”. Така процедура є абсурдною з погляду організації навчально-виховного процесу. У зв’язку з вищезазначеним необхідно: 1. Забезпечити реалізацію Конституції України у сфері освіти (зокрема статті 11), Національної доктрини розвитку освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян України та унеможливити розробку і впровадження антиукраїнських нормативно-правових актів. 2. Провести відкриті діалоги з обговорення пропозицій щодо реалізації Національної стратегії розвитку освіти до вересня 2013 року, а не в місячний термін (липень), коли освітяни у відпустках. 3. На конкурсній основі розробити державний проект розбудови української національної школи Майбутнього. 4. Розробити український національний курикулум, який визначатиме зміст загальної середньої освіти (державні стандарти). 5. Запровадити на каналах телебачення регулярні освітні програми державною мовою. 6. Ухвалити Закон України “Про українське національно-патріотичне виховання” та Державну програму українського національнопатріотичного виховання підростаючих поколінь із відповідним державним фінансуванням. 7. Розробити та виконувати державну програму підтримки шкіл української діаспори. Від імені багатотисячної громади освітян, учасників Всеукраїнських науково-практичних конференцій на тему: “Українське національно-патріотичне виховання: реалії, тенденції, перспективи” Творча група у складі: О. М. Безмищенко, заступник директора Української гімназії Сімферопольської міської ради; міста традиційно проводять біля пам’ятників Тарасу Шевченку та жертвам Голодомору. А ще криворізькі просвітяни відроджують урочища Дубова Балка, у якій Олександр Поль виявив поклади залізної руди, що й визначило долю міста як великого гірничовидобувного центру на багато десятиліть. Від колишньої Дубової Балки залишився тільки спогад, бо гірничі виробки її знищили. Але не можна знищити пам’ять та історію. Саме просвітяни на місці Дубової Балки, захаращеної відходами гірничорудного виробництва, заклали унікальний дендропарк. А Олександр Мельник і Микола Бабенко чимало публікувались у періодиці, відроджуючи історію унікального урочища. Уже п’ятий рік криворізьку О. І. Вишневський, професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, кандидат педагогічних наук; П. Р. Власенко, голова Сімферопольського міського об’єднання “Просвіти”; Л. О. Доненко, вчитель української літератури Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Т. Шевченка, заслужений учитель України; Н. Г. Калашник, голова Науково-експертної ради Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого, доктор педагогічних наук, професор; А. Й. Ковальський, професор, заслужений працівник лісового господарства України; М. П. Корпанюк, директор Центру Сковородинознавства Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України; А. І. Литвин, заслужений учитель України; Г. В. Лопушанська, директор гімназії №56 м. Львова, заслужений працівник освіти України; З. І. Мамчур4Калинець, проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету ім. І. Франка, кандидат біологічних наук, доцент; В. Г. Постовий, провідний науковий співробітник лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України; Н. І. Руденко, директор Української гімназії Сімферопольської міської ради, заслужений працівник освіти України, заслужений працівник АР Крим, член комітету з державних премій України в галузі освіти; Ю. Д. Руденко, професор кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, доктор педагогічних наук, академік Академії наук вищої освіти України; В. В. Стрілько, президент Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого, кандидат педагогічних наук; І. П. Ющук, член Центрального правління ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, професор, заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України Микола Крамаренко “Просвіту” очолює відомий журналіст Микола Крамаренко, який згуртував однодумців, небайдужих до долі міста. Звіт Миколи Крамаренка про зроблене за ці роки вражає. І це можливо тільки тоді, коли є команда справжніх патріотів, для яких головне призначення “Просвіти” не в галасливому мітингуванні, а в повсякденній роботі на благо України. Головою знову обрали Миколу Крамаренка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин