Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 27 (1027), 4—10 липня 2019 Патріоти виступають за республіканську ідею Дорогі друзі, колеги, соратники!
Слово Просвіти, №27 за 2019 рік
— Задля чіткішого розуміння проблеми охарактеризуйте, будь ласка, політикоправові засади основних політичних гравців будь-якої успішної країни, які мусять бути на політичній арені? — Спілкуючись з політологами, політтехнологами, істориками, даю їм, які Вам, відповідь: не моє завдання розбиратися в демократах. Хай вони самі в собі розбираються і дають собі оцінку, конкурують, розповідають, хто кращий, хто гірший, хто правильний і т. ін. Моє завдання сказати просту річ, яку я глибоко для себе усвідомив і прийняв. Щодо сучасної України, то для нас є три політичні традиції: націоналістична, республіканська і демократична. Першої, націоналістичної, гадаю, могло б і не бути, якби наші сусіди не нищили український народ у ХХ і продовжують нищити в ХХІ столітті. Скажу парадоксальну річ: за відсутності посягань ворогів на нашу ідентичність, свободу і незалежність Україна не мала б ні Петлюри, ні Бандери, ні Шухевича тощо. Коли народ нищать фізично і духовно, заганяють у голод, у безвихідь — тоді з’являється крайня радикальна позиція, сформована в націоналістичній оболонці. Сформована не сама по собі, а суспільно-політичними обставинами. Європа пройшла цю смугу значно раніше від українців. Але й сьогодні вона починає реагувати належним чином на ті чи ті загрози. Інша традиція — демократична. Вона виходить з логіки, що всі люди рівні. Спрощуючи характеристику, можна сказати, що тут головний принцип — кожній людині має дістатися всього порівну. Не важливо, чи вона працює, чи вилежується на дивані, чи розумна і освічена, чи не дуже. Республіканська традиція: хочемо вижити в цьому світі, а для цього треба спиратися на людей енергії, на власника, на самодостатню людину, на того, хто створює нові ідеї, духовний продукт, підприємства… На того, хто має професію: фермера, пілота, винахідника, літератора, журналіста, художника, адвоката, нотаріуса тощо. Тобто на людей, які живуть власною професією. Оце республіканець. Про це треба людям просто і дохідливо розповісти, спираючись на історію, культуру, традиції. І переконувати їх, щоб визначалися. Це стратегічне завдання. І не треба дурити сьогодні народ ефемерними політичними об’єднаннями, запевняючи всіх і кожного, як вони сплять і думають про народ і державу. — Пане Миколо, а до кого ми віднесемо ті п’ять відсотків населення України, які володіють 90 відсотками всіх багатств країни при нашій 10-відсотковій інформаційній можливості? — Це не останнє складне питання, яке стоїть перед нашим суспільством. Скажу так: вони не належать ні до перших, ні до других, ні до третіх. Олігархія руйнує політичну систему країни, вона не має ідеології. Тому її треба витісняти із займаних позицій, з яких вона веде наступ на майбутнє нашої успішної країни. Зрештою, олігархи — сіячі хаосу не лише в політичній системі. — Але мені здається, що у цих п’яти відсотків скоробагатьків “ідеологія” всетаки є. Сконцентровано її висловив ха-
Фото Едуарда Овчаренка
Микола Сірий: політико-правова основа українського народу, ментальність, культура, історія є республіканськими кратична і республіканська — мають у такому випадку поставити собі просте питання. Демократи: з ким із демократів в Україні їм спілкуватися, з ким будувати тривалі відносини? Республіканці те саме. Бо, відомо, республіканці американські будують тривалі відносини з консерваторами англійськими, республіканцями французькими, іспанськими тощо. З іншими політичними силами вони, безперечно, також спілкуються, але розуміють, хто їхній близький друг, хто представляє однакову ідеологію і з ким треба формувати тривалі проєкти міждержавної, міжнародної співпраці. Доки в Україні президент, політичні партії, які здобувають перемогу на виборах, невідомо якої політичної традиції, нам не варто очікувати бодай найменших позитивних результатів. Як тільки Україна здобуває чітке політичне обличчя, як тільки стане зрозуміло, що в Україні 5—7 чи може 10% націоналістів і вони підтримують національну партію — зрозуміло, кому і як вести політику. Ще якийсь відсоток підтримує в Україні демократичне спрямування, ще якийсь — республіканське. Після цього міжнародна політика України, образно кажучи, вже наступного дня набуває стабільності. І це об’єктивно, бо політичні сили, які мають багаторічну історію в усіх провідних країнах світу, бачать і набувають свого партнера. Вони бачать, з ким спілкуватися, з ким вести справи, розуміють, як будувати стратегію.
зяїн новообраного президента Бєня Коломойський. Якось, коли його журналісти запитали, які в нього принципи, він відповів: “У мєня прінцип — нікакіх прінципов!..” Але ж він такий не один, хто фінансує переважну більшість політичних партій, насамперед тих, які вийшли на фінішну пряму парламентських перегонів. — Мусимо визнати, що всі ці партії попри їхню демагогічну риторику і обіцянки виборцю не дають відповіді на запитання про завтрашній день. Про майбутнє наших дітей і перспективу країни. Тобто для того, щоб вибудувати перспективу, треба пропустити через себе кожному з нас, громадян України, базові питання життя держави. Побачити, в чому ж наша перспектива. Останнім часом, відразу після закінчення президентства Петра Порошенка, точиться багато розмов про зовнішню політику за його каденції, наголошують, що це саме його досягнення в зовнішній політиці. Частково це правда. Але якщо ми повернемося до ґрунтовного розгляду питання про зовнішню політику, то зрозуміємо: перспективу мають країни, впізнавані у міжнародних відносинах. А впізнаваність є тоді, коли кожен може сказати, якої політичної традиції та чи та країна. Коли ж за результатами виборів на політичні посади приходять люди, які не можуть навіть приблизно сформулювати, до якої політичної традиції вони належать, то як можна будувати зовнішні відносини? Візьмімо відносини між Україною і США. Дві глобальні партії США — демо-
Закінчення на стор. 2
15 липня 2019 року відзначає 80-ліття відомий український письменник, громадський діяч, політик, лауреат Шевченківської премії Павло МОВЧАН. З цієї нагоди о 17 годині (15 липня 2019 року) в Українському домі (вул. Хрещатик, 2) відбудеться дружнє віншування нашого ювіляра, голови ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, члена НСПУ, автора десятків книг Павла МОВЧАНА. Просимо долучитися до Мовчанового кола.
Ви коли-небудь замислювалися, в якій політичній традиції написана Конституція України 1996 року і які від того держава і суспільство мають наслідки? Відомий правник, фахівець з проблем правосуддя і конституційного права, один із тих, хто йде на парламентські вибори в команді політичної партії “Патріот”, Микола СІРИЙ стверджує: республіканській. На його переконання, і політико-правова основа українського народу, ментальність, культура, історія також є республіканськими. А впродовж багатьох років, насамперед часів незалежності, нашим народом правлять демократи. І нашу Конституцію ухвалили… демократи. В цьому лежить глибинний конфлікт, який шматує, розриває націю.
КОМУ МОВА РІДНА ПРИМУСОВА?
БУДЕМ, БАТЬКУ, ПАНУВАТИ
ХОРОВА ШЕВЧЕНКІАНА ПАВЛА МУРАВСЬКОГО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
