2 “Ми цілком відповідально стверджуємо, що українська нація — самодостатня”. Від першої особи · с. 2сторінка оригіналу ↗
Патріоти виступають за республіканську ідею
Слово Просвіти, №27 за 2019 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
— Тобто, хочете сказати, що зовнішня політика Порошенка насправді була не така вже суперкласна і далека від ідеальної? — Так! Бо Порошенко вів зовнішню політику держави не ідео логічну. Вона, якщо можна так сказати, мала розмазану політичну стратегію. Така стратегія не є перспективною. Наше спільне завдання на найближчий час — попри те, що українці сьогодні у збуреному стані, народ проти всіх, насамперед старих політичних сил — відроджувати ідеологію. Так, старі політики, які здискредитували Україну і її цінності, мають піти геть, зійти з політичної авансцени. Але ми повинні зрозуміти найголовніше: завтрашній день для нашої країни, як і для будь-якої іншої, тільки за чіткими ідеологічними платформами. Чіткими у виразі облич тих, хто представляє ці платформи, чіткими в ідеології, пов’язаній з історією, культурою, ментальністю, характером народу, його способом життя. Тільки за цим наше завтра. Хотілося, щоб людей, упевнених у цьому, було в Україні з кожним днем дедалі більше. А я глибоко переконаний, що так воно й буде. — Пане Миколо, Ви представляєте політичну партію “Патріот”, яка впродовж кількох років у рамках “Української альтернативи” намагалася реалізувати цю ідею, але певних результатів поки що не бачимо... — На моє глибоке переконання, якщо б виборчий процес розпочався тоді, коли він мав початися — відповідно до вимог Конституції, а саме 27 жовтня, то українці отримали б набагато якіснішу Верховну Раду. Бо до виборів готувалися не тільки парламентські сили, а й інші, які не представлені у нинішньому парламенті. Вони розраховували мобілізувати своїх прибічників, ресурси, зорганізуватись саме під виборчий процес, націлений на 27 жовтня. Це врахували лідери нинішніх політичних перегонів. Швидкий старт, збурення політичної системи, авантюрний початок виборчої кампанії призвів до того, що багато політичних партій не змогли зорганізуватись. Я думаю, що таж “Українська альтернатива” могла б бути більш сильно представлена, якби виборчий процес розпочався тоді, коли мав розпочатися. Не треба бути великим політтехнологом чи політичним експертом, аби прогнозувати, що за нинішньої ситуації ми отримаємо падіння якості законодавчого органу. Прискорений політичний процес у цьому разі не на користь Україні. Це загальне правило: якщо щось робиш швидко, поспіхом, то завжди результат буде поганим. У нашому випадку буде саме так. Ми отримаємо склад Верховної Ради з якісної точки зору гірший, ніж отримали б у жовтні. — Чому Ви вирішили за таких експресивно-прискорених умов узяти участь у виборах? — Я безпартійний. Для себе довго визначав, чи включатися в цей виборчий процес, чи ні. Ключовими для мене при прийнятті рішення було два аргументи. Перший: як фахівець у галузі права, в галузі конституційного права, в галузі політичних процесів, я з очевидністю розумію, що країна входить у період політичного хаосу, розбалансування державних інститутів, розбалансування всієї політичної системи. За таких обставин кожна свідома і відповідальна людина не може бути осторонь. Не можна бути стороннім спостерігачем і дивитися, як розвалюється твоя держава. Така моя громадянська і, якщо хочете, позиція фахівця і патріота. І другий аргумент, який став остаточним і переконливим для мене: коли політична партія “Патріот” заявила про свою готовність іти під прапорами республіканської традиції, відроджувати республіканську ідею, запускати ренесанс республіканських ідеалів, то я сказав, що це та справа, яка має перспективу на десятиліття. Сказав для себе і кажу іншим. Це абсолютно правильний політичний стратегічний напрям, до якого мають пристати всі професійні порядні, відповідальні люди з тієї простої причини, що він не є надуманим. Він не є штучним. Цей напрям глибоко торкається історії, культури, ментальності українського народу. Якщо сказати дуже коротко: Україна чекає на повернення себе в республіканську політичну традицію. Чекає народ загалом, інколи чітко не усвідомлюючи цього. Чекає змін кожен українець, сім’я якого пройшла через голод, репресії, чужі війни, визвольну боротьбу, збиткування і викорінення рідної мови, культури. — У народі кажуть, що під лежачий камінь вода не потече. Кажете: вся Україна чекає... Ми довго чекатимемо, поки кожен українець усвідомить ці прості речі, на яких стоїть гідність людська і національна. Але наразі цю функцію взяла на себе політична партія “Патріот”. Які конкретні шляхи і методи задіяні для того, щоб цей процес розпочався? Напевне, потрібен насамперед закон, який би визначив чітку і зрозумілу структуризацію політичного процесу в Україні?
— Ідеться не про те, що Україна чекає. Цей процес уже розпочався. І мені надзвичайно приємно, що саме політична партія “Патріот” йде на вибори не просто політичним списком — вона йде на вибори політично професійною командою. І в списку партії представлено не лише членів партії, а велику кількість професіоналів у різних галузях. Це юристи, економісти, представники соціальної, культурної сфер, учителі, лікарі, підприємці. Вони не є членами партії, але вони зрозуміли, що треба об’єднати зусилля разом з політичною партією “Патріот” республіканського спрямування, аби формувати єдину політичну позицію. Ми розуміємо, що сьогодні республіканська ідея ще не зазвучала в суспільстві так гучно, як має звучати, як вона об’єктивно відповідає стану нашого життя. Але якщо ми вже вирішили, що піднімаємо прапори республіканства в Україні, то переконані: наша політична сила на правильному шляху. Піднявши ці прапори, як опору ми маємо дві базові позиції. По-перше, ми піднімаємо прапори республіканства не в придуманому нами вигляді, а які сформовано нашим власним досвідом, нашою історією, культурою, традицією. Разом з тим, ми піднімаємо прапори не унікальні, а такі ж, які відповідають республіканській традиції у США, Великобританії, Франції й інших провідних країнах світу. Там, де республіканська політична ідея є однією з провідних і показує не одне десятиліття позитивні результати. Ми йдемо політично й ідеологічно впізнаваними. І хочемо, щоб нас так само впізнавали як своїх майбутніх партнерів інші. Йдучи з республіканською програмою політичної партії “Патріот”, ми абсолютно чітко визначаємо, що наші пріоритети — це традиційні цінності українського народу.
По-друге, наш наступний пріоритет: український уряд має формуватися лише з українців, і ми не бачимо жодного іноземця на провідних політичних посадах України. Ми цілком відповідально стверджуємо, що українська нація — самодостатня. Ми вже маємо досить політичного досвіду, аби самоуправлятися. Нам не потрібен жоден зовнішній чинник. У нас є відповіді на всі питання державотворення. І в конституційно-правовому напрямі, в напрямі судової реформи, соціальної сфери тощо. Безперечно, мати радників, мати комунікації з іншими країнами завжди потрібно. Світ змінюється, світ динамічний, тому треба встигати, тримаючи руку на пульсі життя. Але наша ключова позиція звучить так: українському уряду — українських міністрів. Наступна важлива річ, яка єв основі нашої політичної платформи, полягає в тому, що коли країна в небезпеці, то для республіканців не стоїть питання вибору методів. Коли країна в небезпеці, республіканці всіх країн світу займають одну позицію. Вони посилюють обороноздатність, вони за те, аби збільшувалися витрати бюджету на безпеку, аби мобілізаційне життя країни посилювалося і було на піку до того моменту, доки всі території не повернуться до складу України. Республіканці, як правило, не кличуть миротворців, якщо знають, що ті не прийдуть. Республіканці завжди дякують міжнародній спільноті за будь-яку допомогу, але виходять із того, що лише власна мобілізація по всіх напрямах: армії, народу, всіх силових структур, — це той шлях, який може привести до перемоги. Республіканці також займають чітку позицію в питанні зброї. Український народ віками жив зі зброєю. Український народ за свою тисячолітню історію не випускав зброї з рук. Ми ставимо питання так: чому ми сьогодні українцям не довіряємо мати зброю? Ми за те, аби законодавство розвивалося в напрямі регулювання порядку надання зброї громадянам. Наша формула, яку не треба сприймати буквально, “в кожну українську хату — зброю”. Коли в кожній українській хаті, кажучи образно, буде зброя (ами, безперечно, говоримо про відповідальних українців), тоді ніякий Путін не відважиться прийти до нас з агресією. На цей принцип не може пристати жодна авторитарна країна. Путін ніколи не дасть зброї своєму народові. Путін до кінця озброюватиме лише військові частини, які йому підкоряються. Буде надавати зброю лише тим, хто перебуває під начальниками, яких Путін одним розчерком пера може зняти з посад. Наша позиція полягає в тому, що чим більше українців отримають право на зброю (відповідальних українців, перевірених, тих, що пройдуть відповідні тести), тим більший буде рівень безпеки країни. Остання ключова теза — базовим принципом республіканців є принцип народовладдя. Наша стратегічна мета і наші тактичні цілі спрямовано на покрокове посилення засад народовладдя. Принцип такий: олігархам — ні, народовладдю — так. Це означає, що лінія республіканців чітко спрямована на те, аби система влади на найвищому рівні набувала ідеологічної визначеності. Аби люди знали політично, хто і що робить, і яку ідеологічну позицію займає. Але республіканці кажуть, що чіткість влади має бути зверху і донизу. Тобто, починаючи з маленького села, система влади, в нашому розумінні, має набути, і ми все для цього робитимемо, абсолютної чіткості і опори на людей. Кожен, хто отримає повноваження, повинен бачити, на кого він спирається, на яку соціальну групу. І разом з цією соціальною групою нести відповідальність за село, місто, територіальну громаду, район, взагалі певну територію. Ми категорично проти розмитості у владі, коли призначають того чи того губернатора, чи опиняється на посаді мера якась незрозуміла людина — він за все добре, він за щасливе життя всіх, і ніхто не може зрозуміти, яку політичну позицію він представляє. Хто він — демократ, націоналіст чи республіканець. Ми за те, щоб усі політичні посади зверху донизу набули свого політичного обличчя. І кожна особа, яка здобуває політичну посаду, здобуває мандат від народу, мусить мати свій політичний портрет, а не маску лицедія. Дати чітку відповідь: хто ти? Хто твої прибічники, на підтримку якої соціальної групи ти спираєшся в селі, місті, області чи регіоні. Звідси випливатиме спрямування нашої внутрішньої і зовнішньої політики, підготовка і ухвалення законів, які відповідатимуть інтересам українського суспільства і нашої держави.
Спілкувався Микола ТАБОРИТ
Засідання активу політичної партії “Патріот”. У центрі — голова партії Микола Голомша
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
