Інформаційний простір · “Є над чим працювати нам в Україні щодо поглиблення розуміння місії ЗМІ, діяльності кожного політика в контексті функціонування свободи слова”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Якою має бути ваша і моя свобода?!
Слово Просвіти, №27 за 2022 рік
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка
Під час нинішньої широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України загострилися дискусії про сутність поняття “свобода”: мовиться про свободу думки, свободу слова, свободу віросповідання, свободу громадської і політичної діяльності, врешті-решт про вашу і мою свободу. Тим паче, тепер, коли йдеться про відверто глумливий, цинічний геноцид, етноцид, лінгвоцид українців моксельцями=росіянами. Але спочатку схарактеризуємо теперішню 28-ту російськоукраїнську війну, яка уже триває 8 років і 5 місяців. Зловісне нищення русичів=руських=українців почалося ще у 1169 р., коли суздальці Андрія Боголюбського вщент зруйнували слов’янський золотоверхий Київ, украли Вишгородську Богоматір. Тобто українці 853 роки захищають свою свободу від північного завойовника-колонізатора. Тому маємо усвідомити, що нинішня російсько-українська війна – це війна ідентичностей, війна цивілізацій, це – терористична війна московських мутантів з усіма верствами українського народу – від немовлят до людей статечного віку; це – національно-визвольна боротьба українського народу з одвічними ворогами за своє буття на Богом даній українській землі, це – війна за територіально і духовно соборну українську Україну, це – війна за самостійну, незалежну, правову, соціальну, демократичну Українську Державу, це – війна за особисту, родинну, суспільну, державну Свободу. Який зміст ми вкладаємо у поняття “свобода”, “свобода думки”, “свобода слова”, “свобода діяльності”, про які мовиться у статті 34 Конституції України? Свобода служить своєрідним політичним киснем засобів масової інформації, без якого вони не можуть продуктивно функціонувати й належним чином виконувати свої суспільні, національно-виховні, морально-духовні функції. У демократичних країнах світу засоби масової інформації пройняті життєдайним духом, тобто вони державотворчі, патріотичні, об’єднують суспільство на мовно-культурних, національних засадах. І лише в цих рамках преса, телебачення, радіомовлення, соціальні мережі плюралістичні, вільнодумні, незалежні. Саме на такому національно одухотвореному принципі розв’язується проблема свободи й відповідальності, яку філософи довго уявляли як антиномію, тобто як суперечність між двома твердженнями: або все підпорядковане життєвій, політичній необхідності – тоді не може бути свободи; або ж є свобода, яка заперечує моральну необхідність, і перетворюється у вседозволеність. Філософ Бенедикт Спіноза визначив свободу як усвідомлену необхідність. Саме в цьому полягає діалектичний зв’язок між свободою і необхідністю. Отже, ваша свобода не повинна обмежувати мою свободу; моя свобода діяльності не повинна заважати, перешкоджати, обмежувати свободу вашим доброчесним вчинкам. У нинішніх умовах широкомасштабної війни Російської Федерації проти України, потужною складовою якої є інформаційно-психологічна агресія, і журналісти, і політики, і пересічні громадяни мають глибоко зрозуміти, що свобода слова як усвідомлена необхідність і відповідальність за свободу діяльності особливо взаємозв’язані, мають потужний вплив на суспільно-політичні процеси. Наголошую: якщо журналістові, політикові бракує належного розуміння сутності свободи як усвідомленої національної необхідності творити добро та відповідальності під час організаційно-творчої діяльності, то їхня інформація у вузькому і широкому значенні цього слова не сприяє формуванню і утвердженню у свідомості громадян, читачів, глядачів, слухачів національно-патріотичних почуттів і державницьких переконань. Якщо у журналістських матеріалах, виступах політиків відсутні повновартісні, духовно-культурні, національно-демократичні функції, принципи, то такі журналісти, політики перекручують історичну правду, маніпулюють сучасною дійсністю. Вони фейковими інформаційними наративами втручаються у підсвідомість українців, психологічно вичавлюють з них морально-національні, духовно-національні, національно-гуманістичні почуття, а натомість формують в українців російську імперську ідентичність, перетворюють українців у безнаціональну біологічну масу. Таким був зміст програм телеканалів NewsOne, “112 Україна”, ZIK, які були заблоковані 2 лютого 2021 р. Тоді неймовірний рейвах зчинили партійці “Опозиційної платформи – За життя” та їхні поплічники зі “Слуг народу”, різні шарійці, пальчевські, запліснявілі комуністи та соціалісти, мовляв, заборонено свободу слова. Вони жодного разу не покликалися на статтю 34 Конституції України, де, крім прав, на свободу слова зазначено, що “здійснення цих прав може бути обмежене в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей…”. Пропаганду “русского міра” здійснювали телеканали “НАШ” нардепа Мураєва, “Інтер” та інші інформаційні ресурси. Нагадую, що кілька років тому на “Інтері” Анастасія Даугуле разом з Андрієм Доманським у передачі “Победа на всех одна” вихваляла “великим, могучим русскім язиком” сталінський комуністичний режим, бо, мовляв, лише він здатний був мобілізувати російський народ і перемогти нацистів і фашистів. Ні А. Даугуле, ні А. Доманський і словом не згадували, що у Другій світовій війні загинув кожний п’ятий українець. Нині Анастасія Даугуле хизується в марафоні “Єдині новини”. У листопаді 2020 р. у статті “Захистімо українські національні цінності” (газета “Слово Просвіти”) я писав, що ведучі телеканалу “ZIK” Анастасія Дайнод і Ростислав Сухачов схвалюють тезу про так звану “природну російсько-українську двомовність”, вважають засилля російської мови в Україні надзвичайно великим історичним, гуманістичним здобутком. Вони вимагали надати російській мові в Україні статус офіційної = державної. Це, мовляв, порятує “русскоязычное население” від переслідування націоналістами. Питання функціонування української мови в Україні не було важливим і для Наталії Мосейчук з телеканалу “1+1”. Вона безапеляційно заявила, що “мову на хліб не намажеш”. А 20 квітня 2022 р. в інтерв’ю з Марією Єфросініною (чомусь вона вважає, що її треба називати Машею) Наталія Мосейчук обізвала “українськими гнидами” тих людей, які наполягають, щоби в усіх навчальних закладах України викладання було українською мовою, щоби державна мова функціонувала в усіх клітинах суспільного організму. Прикро, але й нині телевізійний канал “ДОМ” замість того, щоби сприяти розвитку, утвердженню української мови і культури займається московською асиміляцією українців, бо журналісти з благословення Офісу Президента транслюють російськомовні передачі. Анастасія Дайнод, Анастасія Даугуле, Тетяна Терехова, Ростислав Сухачов, Андрій Доманський, Анна Степанець та деякі інші журналісти на кшталт Піховшека, Влащенко, Голованова, Полуєва, Мартиросяна отруювали свідомість українців маніпулятивною пропагандою, рвійно захищати свою свободу слова, тобто свободу паплюження всього українського. Водночас працівники телевізійних каналів “Еспресо”, “5-й” і “Прямий”, спираючись на свободу слова як відповідальну, усвідомлену необхідність, з українськоцентричних позицій всебічно аналізували причини і жахливі наслідки агресивного російського нацистсько-рашистського ідіотизму, ґрунтовно розповідали про гуманітарну катастрофу в Україні, прославляли національну велич героїзму українських захисників і захисниць Свободи, Волі, Незалежності не тільки України, а й всієї Європи від російських мутантів. Однак серед телевізійних каналів, які транслюють “Єдині новини” у всеукраїнському інформаційному марафоні, тепер немає “5-го”, “Еспресо” і “Прямого”, на яких працюють авторитетні професіонали, українські патріоти, сумлінні аналітики. У голові пульсують запитання: “Чому Концерн радіомовлення, радіозв’язку і телебачення 4 квітня вимкнув мовлення “Еспресо”, “5-го каналу” і “Прямого” в цифровій мережі Т2? Може, очільникам Концерну не до шмиги, що працівники цих телеканалів фаховими, розсудливими, емоційними передачами, виваженою, правдивою інформацією сприяли формуванню освічених, морально-духовних, національно-свідомих, відповідальних за долю України громадян?” Цей аморальний, шкідливий вчинок викликав обурення української громадськості. Однак на вимогливість мільйонів українців не зважають у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Раді національної безпеки і оборони України, Офісі Президента України. Чиновники цих установ кажуть: “Дивіться передачі цих каналів в Ютубі”. Не реагує на звернення телеглядачів Володимир Олександрович Зеленський. Добре розумію, що Ви, пане Президенте, безперечно, надзвичайно зайняті. Кожна секунда, хвилина на вагу золота, бо вирішується доля України у геноцидній, терористичній війні, яку розв’язав наш одвічний ворог – Московія. Довелося Президентові, дипломатичній службі багато інтелектуально попрацювати, щоби Україні надали статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Але потрібно також усвідомити усім очільникам держави, що у такій історично доленосній ситуації надзвичайно потужною зброєю є Правдиве Слово і телевізійне зображення, яке творять журналісти телеканалу “Еспресо”, “5-го”, “Прямого” та учасники їхніх програм – незламні, національно свідомі українські патріоти. Називаю за абеткою кільканадцять прізвищ: Володимир Ар’єв, Борислав Береза, Тарас
Березовець, Антін Борковський, Сергій Висоцький, Мирослав Гай, Микола Голомша, Лариса Губіна, Ярослав Железняк, Василь Зима, Валерій Калниш, Ярослав Кендзьор, Іванна Климпуш- Цинцадзе, Микола Княжицький, Роман Костенко, Руслан Кошулинський, Олена Курбанова, Ігор Лапін, Юрій Луценко, Антін Мухарський, Володимир Омелян, Андрій Осадчук, Петро Порошенко, Віталій Портников, Кіра Рудик, Олег Саакян, Оксана Савчук, Олег Синютка, Віктор Уколов, Ірина Фаріон, Софія Федина, Наталка Фіцич, Михайло Цимбалюк, Валерій Чалий, Христина Чернега, Тетяна Чорновол, Юрій Щербак, Арсеній Яценюк. Прошу не ображатися багатьох інших достойників, яких я не назвав. Вони у своїй діяльності спираються на свободу слова з позицій україноцентризму, захист українських інтересів з глибинної сутності націоналізму, а не шовінізму, нацизму, фашизму, путінського рашизму. Тому ще й ще потрібно наголошувати: якщо свобода слова державного діяча, політика, свобода функціонування ЗМІ спрямована на нехтування українських національних інтересів, національних цінностей, національно-духовної безпеки, то кому така свобода слова політиків, депутатів, засобів масової інформації служить? Безперечно, явним і прихованим ворогам – російським агресорам, промосковській п’ятій колоні в Україні. Згадаймо слова Івана Франка, який у збірці “Мій ізмарагд” писав: Не може при добрі той жить, Хто хоче злу й добру служить. Бо хтівши догодить обом, Він швидко стане зла рабом. Якраз нерозуміння багатьма очільниками різних рангів сутності свободи слова як життєдайної необхідності сприяти національно-громадянському розвитку соборної Української Держави у роки відновленої Незалежності, упродовж 30-ти років в Україні розгулювала свобода російської антиукраїнської маніпулятивної пропаганди, паплюження, ігнорування національних цінностей – української мови, культури, звичаїв, традицій, правдивої історії, що призвело до породження сепаратистів, колаборантів, які нині вилазять із своїх нір на окупованих московськими рашистами українських територіях і зраджують Україну, продають національно свідомих українців московським рашистам. Отже, є над чим задуматися, є над чим працювати нам в Україні щодо поглиблення розуміння нинішньої місії ЗМІ, діяльності кожного політика, депутата в контексті функціонування свободи слова як усвідомленої необхідності, відповідальності за долю людини, родини, громади, суспільства, духовно соборної національної Української Держави. Тобто ваша і моя свобода діяльності має бути спрямована в одне національне доброчинне русло, для досягнення однієї життєдайної стратегічної мети – Перемоги над московськими агресорами, розвитку і утвердження вільної, демократичної, правової, соціальної, духовно соборної української України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
