Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Володар Духовного Меча

Слово Просвіти, №27 за 2022 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України Юрію Федьковичу – 188! Згадуємо, бо Його правдиві ідеали – затребувані для часів нинішніх, пророче заклавши вікопомну Істину – якою дорогою і з ким наш Народ мусить торувати шлях до своєї Долі. Іван Франко, вшановуючи його 25-літню творчість, скаже, що “був то першорядний талант, справжній поет з Божої ласки, неприятель московського монгольства”. Однак є ще одна цьогорічна ювілейна дата, яку мусимо запам’ятовувати. Цього місяця, в Дні нашої Незалежності, припадає 135-річчя відтоді (25 серпня 1887 р.), яку вірші “Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь” Великий Верховинець напише про свою мрію і сенс земного життя: Я люблю мою Русь-Україну; Я вірую в єї будучину; В тій-то надії я живу й умру. Саме цю найвищу вартість Просвітник, Поет, Будитель народного духу заклав у зміст своєї життєтворчості та надзвичайно важливої для українців газети “Буковина”, що стала речником національної соборності в період його редагування (1885–1888), утверджуючи традиції Тараса Шевченка. Борітеся! Бо з першого номера газета проголосила свою програму: “Чужого ми не бажаємо, тiльки своє боронити хочемо!” Іван Франко в статті “Реалісти чи кар’єристи?” зазначатиме, що “в останніх часах найбільше гомону на українсько-руській землі робить чернівецька газета “Буковина”. Редагована живо і талановито”. А чому так? Мабуть, тому, що її творили найкращі, пристрасні захисники українськості: Юрiй Федькович, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, брати Воробкевичi, Омелян Попович, Євгенiя Ярошинська, Осип Маковей, Марко Черемшина… Саме він разом зі своїми побратимами заклав ґрунт для розвою української мови, ідеї єдності, соборності українства. Уявімо, що трохи пізніше, в непрості часи міжвоєнного періоду (20-30-ті роки ХХ століття) на Буковині виходила ціла низка газет українською мовою: “Боротьба”, “Воля народу”, “Гасло”, “Голос Буковини”, “Громада”, “Громадянин”, “Каменярі”, “Християнське слово”, “Народна сила”, “Народний голос”, “Наша Буковина”, “Нова рада”, “Нове життя”, “Партія народу”, “Рада”, “Рідний край”, “Самостійна думка”, “Хліборобська правда”, “Хліборобське слово”. І як брехливо, цинічно й пихато звучали пізніше заяви “совєтів-асвабадітєлєй”, які нібито з’явились в 1939-40 роках на цих українських землях для звільнення народу від “темряви”. Такими ж здичавілими вони залишаються й понині. “Денацифікатори” з глибин моzковського неандертальства. Очевидно, притягуюча сила Федьковича в тому, що його ідеали не для минувшини, а для сучасного й майбутнього Українського народу. Бо він в найтяжчі часи бездержавності зберіг, зміцнив і зростив Рідне Слово й віру в єдину Україну, зробивши “мертвий” Народ “живим”. Знаменитий український учений, співзасновник Української Академії Наук, професор Степан Смаль-Стоцький так охарактеризував (1886 р.) значимість Поета для утвердження національної ідеї: “…до великого відродження нашого народу він перший поклав могучу, сильну, віковічну підвалину – Рідне Слово”. Наша данина Шани Володарю Духовного Меча!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин