Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “З перших годин нової жахливої фази війни очільник Рівненської “Просвіти” зорганізував волонтерський центр у приміщенні “Просвіти”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Два ювілеї Рівненської “Просвіти”

Слово Просвіти, №27 за 2023 рік

У шанованого в нашому краї достойника, освітянина і просвітянина Івана Вєтрова цього воєнного літа дві ювілейні дати: 10 років, як просвітяни області обрали його своїм лідером, довіривши найсокровенніше – утвердження, підтримку і розвиток рідної мови, її державотворчої місії – та 60 років від дня його народження. Переконані, що саме з цією місією прийшов у світ з волинського Полісся цей енергійний життєлюб, патріот з відкритою душею і високий професіонал. Бути серед людей, творити, надихати, шукати однодумців, які повірять, підтримають і підуть поруч, – це запорука успіхів Івана Вєтрова. Від перших днів української Незалежності він серед освітян – будителів національної свідомості утверджував українську державність, втілював українську національну ідею у шкільництво. І відродив у 1994 році Рівненську українську гімназію – новітній заклад для формування молодого національно свідомого покоління, що став гідним продовжувачем відомого на Волині у 1920–1930-х роках закладу “з українською мовою викладовою”, випускники якої стали відомими громадсько-політичними і культурними діячами, членами ОУН, січовиками Карпатської Січі, вояками УПА. Першочерговим завданням директор Іван Вєтров вважав відродження історичної пам’яті, беручи за приклад педагогів та вихованців довоєнної гімназії, які були активними просвітянами. Налагодив контакти із понад 50-ма колишніми учнями гімназії, найголовнішу роль серед яких відіграв Феодосій Карпюк, професорами чи членами їхніх родин (Юрій Шумовський, Ераст Гуцуляк, Надія Косміаді та ін.). Матеріали, листування, література, картини посіли почесне місце у створеному музеї історії Рівненської української гімназії, що отримав звання “Народного”. Завдяки особистим контактам із Ерастом Гуцуляком вдалося реалізувати багато проєктів із учнівським та педагогічним колективами відродженої гімназії. У бібліотеку гімназії передано рідкісні видання української діаспори в Канаді та США. Також налагоджено тісну співпрацю з донькою Надією Косміаді. Це стало неоціненним внеском у збереження картин її батька – професора РУГ Георгія Косміаді. Завдяки пані Надії картини професора тепер експонуються в гімназії та Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Також проведено десятки виставок в Україні і за кордоном. Очолюючи обласне управління освіти і науки, працюючи першим проректором Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, активно впроваджував прогресивні ідеї в освітянський простір Рівненщини. Це й реалізація програм інформатизації, технічних засобів навчання закладів освіти регіону, молодих науковців, підтримки розвитку духовної академії; створення умов та програм для розвитку дітей з особливими потребами; впровадження в школах курсу “Основи християнської етики” (забезпечено усі заклади освіти області підручниками); створення школи кобзарства, інформаційно-освітнього середовища, освітніх округів, громадської ради при управлінні, ради ректорів, наукової ради, малої академії наук учнівської молоді; ініціювання розробки та прийняття першої в Україні “Обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008–2020 роки”. Іван Васильович – ініціатор і організатор наукових конференцій, круглих столів, творчих зустрічей із залученням письменників, відомих українських діячів, істориків, членів Української Гельсінської спілки, представників наукової еліти інститутів мови, літератури, історії, археографії та джерелознавства Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України (серед яких Павло Мовчан, Микола Жулинський, Василь Кремень, Станіслав Ніколаєнко, Георгій Філіпчук, Мирослав Маринович, Ірина Фаріон, Віктор Брехуненко, Іван Бех, Валерій Биков, Віктор Олійник, Віктор Андрущенко, Василь Мадзіон, Сергій Максименко, Алла Богуш, св. пам. Михайло Слабошпицький, Дмитро Павличко, Борис Возницький та Іван Ющук), провідних університетів Києва, Львова, Харкова, інших міст України і, звісно, Рівненського державного гуманітарного університету, Національного університету “Острозька академія”, Національного університету водного господарства та природокористування, Київського університету права НАН України, Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Степана Дем’янчука. Ініціатор проведення десяти всеукраїнських конференцій із питань цифровізації освіти, двох всеукраїнських конференцій із питань сталого розвитку. Упроваджував у національну систему освіти набутий досвід завдяки участі у міжнародних проєктах (Польща, Франція, Німеччина, США, Канада, Чехія, Словаччина). За освітянську діяльність відзначений нагрудними знаками “Відмінник освіти України”, “Василь Сухомлинський”, почесним званням “Заслужений вчитель України”, почесними грамотами, подяками Рівненської обласної адміністрації, Рівненської обласної ради, Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, Інституту модернізації змісту освіти, інших міністерстві відомств, почесним знаком Федерації профспілок України “За розвиток соціального партнерства”. Підтримуючи добрі традиції Рівненської “Просвіти”, усвідомлюючи час, у якому живемо, очільник вніс новий свіжий струмінь у діяльність громади, яка повірила і довірилась за патріотизм, національний дух, доброзичливість, скромність, порядність, інтелігентність; поринув у просвітянські будні, бо “немає більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою національну честь і без винагород працювати для свого народу” (Іван Пулюй). Голова правління глибоко переконаний, що діяльність “Просвіти”, насамперед, державотворча, тому неодноразово ініціював звернення до президентів України, народних депутатів щодо функціонування української мови як державної, скасування закону України “Про засади державної мовної політики” № 5029- XI 2012 р. (закон “Ківалова-Колесніченка”), активно доєднався і долучив просвітян до обговорення і внесення пропозицій до Обласної програми розвитку української мови, звернення до Міністерства освіти і науки України проти інтеграції предметів “Українська література” та “Зарубіжна література”; неодноразовий член робочих груп при Комітеті Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій із підготовки проєктів Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, проєкту Положення про освітній округ, про післядипломну освіту тощо. У 2022 році Іваном Вєтровим від просвітян Рівненщини було скероване звернення до Міністерства освіти і науки України щодо повернення творів Уласа Самчука до шкільної програми. За поданням правління “Просвіти” проводилася декомунізація, перейменовано десятки вулиць, зокрема й до 30-річчя Незалежності України встановлено меморіальні дошки борцям за незалежність України у ХХ столітті. Ураховуючи виклики сьогодення, створив сайт для висвітлення діяльності “Просвіти” (запровадив просвітянські рубрики) та творчих доробків письменників нашого краю. Традиційними стали онлайн-конференції, онлайн-засідання правління “Просвіти” із залученням регіональних осередків, проведення традиційного обласного літературного конкурсу учнівської молоді “Перло многоцінне” та підбиття онлайн-підсумків. За каденції Івана Васильовича поновилася, стала потужною і престижною Просвітянська премія імені Григорія Чубая, яка присуджується щорічно за вагомий особистий внесок у розвиток літератури, мистецтва, освіти, науки, культури Рівненщини до дня народження поета-шістдесятника, нашого земляка Григорія Чубая. З метою виховання поваги до символів України організував обласний конкурс на краще виконання Державного Гімну України та Всеукраїнського конкурсу відеороликів “Чорно-біле кіно” з метою популяризації здорового способу життя українців. Поза межі області вийшли традиційне свято української мови, культури й духовності у Пересопниці. Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України, Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека, Рівненський обласний краєзнавчий музей, Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр, Рівненська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Рівненське обласне відділення Національної всеукраїнської музичної спілки є тими союзниками Рівненської “Просвіти”, які з повагою і пошаною визнають обласну просвітянську організацію, авторитетного очільника. Жодне з урочистих дійств не оминає просвітян і їхнього лідера. З ініціативи Івана Васильовича активізувалася співпраця з Рівненською єпархією ПЦУ. Знані і шановані церковні діячі є членами правління “Просвіти”, яке підтримує і сприяє єпархії в переході церков до ПЦУ. Відзначений Благословенними грамотами архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, митрополита Київського і всієї України Епіфанія, медаллю “За жертовність і любов до України”, орденами Кирила і Мефодія, Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, святого Архістратига Михаїла ПЦУ. Попри свою професійну діяльність директора Рівненського інституту Київського університету права НАН України, Іван Васильович уміє організувати, заохотити і залучити однодумців, а ще – молодь, бо розуміє, що енергія і творчість молодих увіллють ту живу кров, яка потрібна просвітянській справі, аби працювала на державотворчу національну ідею, бо відчуває обов’язок і відповідальність перед майбутнім. З перших годин нової жахливої фази російсько-української війни очільник Рівненської “Просвіти” зорганізував волонтерський центр у приміщенні “Просвіти”, долучив як членів правління, так і всіх небайдужих просвітян, усвідомлюючи, що “Просвіта” – одна з найстаріших громадських організацій України, створена на патріотичних засадах, має досвід боротьби за волю й незалежність у складні історичні часи. Просвітянський волонтерський штаб сприяння обороні України розгорнув широку діяльність щодо задоволення нагальних потреб як військових, так і цивільних у першій допомозі, продуктах харчування, медикаментах, одязі. На фронти відправляли одяг, бронежилети, автівки, прилади нічного бачення, дрони та багато іншого. Організував закупівлю та доставку медикаментів для лікарень Рівного, Центру та Сходу на понад 80 тис. євро. Із перших днів війни Іван Вєтров є членом добровольчого формування територіальної громади. Організовує та відправляє на фронт усе необхідне. Разом із іншими волонтерами неодноразово доставляв тактичне обладнання та одяг, продукти харчування для потреб територіальної оборони Бучанського району, у постраждалі міста Макарів, Бородянку, Ірпінь, Чернігів, Миколаїв, а через власну сітку волонтерів – у гарячі точки лінії фронту. А перед Великоднем зініцював акцію “Лист солдату: з вірою в перемогу!”. До написання листів долучилися сотні школярів Рівненщини. Війна внесла свої корективи і в зміст дитячих творів двадцятого ювілейного випуску літературного альманаху “Проріст”, який цьогоріч має піксельний відтінок. “Цей випуск літературного альманаху триматимуть і читатимуть не лише переможці конкурсу “Перло многоцінне”, як установлено традиційно, а й бійці ЗСУ, ті, хто захищає, оберігає, наближає нашу Перемогу і робить усе для того, аби в дітей війни ХХI сторіччя було майбутнє”, – так завершує передмову до літературного альманаху Іван Вєтров, голова правління Рівненського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, член ДФТГ, лавреат відзнаки ім. Івана Багряного Фундації ім. Івана Багряного (США) та Всеукраїнського щомісячника “Бористен” за просвітницьку діяльність у період російської агресії. Просвітянський очільник переконаний, що так і буде: “Україна буде повноцінною демократичною державою, об’єднаною національною ідеєю, що ґрунтується на власній гідності, пошануванні культури і духовності українського народу, його коренях і незалежності, історичній правді та українських ідеалах” (цитата із видання “Просвітянське століття Рівненщини”, що увійшло до ТОП-10 у номінації “Колективний портрет” Всеукраїнського бібліотечного “Біографічного рейтингу – 2018” Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ініціатором, співавтором та співупорядником якого є І. Вєтров разом із Зоєю Дідич; видане за сприяння меценатів та обласної ради). Окрім цього сприяв у виданні десятків творів місцевих краєзнавців та письменників, серед яких “Спадкоємці” Миколи Жулинського, “Ми вище прапор підіймемо” Івана Демянюка, “Скарбничий просвітянського духу” та “Із глибин просвітянського серця: денники Рівненської “Просвіти” Євгенії Глауднової-Борейко, “Літопис Просвіти, народного та фермерського руху” Миколи Вельгуса, “Музейний комплекс Пересопниця. 10 років” Миколи Федоришина, “З Богом у душі, з Україною в серці” Ірини Міськової, “Земляків прекрасні імена” Євгена Шморгуна, “Солоний шлях” Миколи Тимчака, щорічний літературний альманах “Проріст” та інші. За просвітянську діяльність нагороджений медаллю Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка “Будівничий України”, медаллю. Уся просвітянська громада краю думками любові обіймає славного просвітянського ювіляра. З роси та води Вам, Шановний Достойнику! Попри всі тягарі воєнного лихоліття будьте собою! Дерзайте, творіть, ведіть! Наснаги до праці на ниві українськості, плідних, світлих, щасливих і мирних років у мирній Україні! Просвітяни Рівненщини

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин