16 Ювілей · “Я світанок пізнав у лице, Я зрадів цьому диву з див”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Майстер скоромовок
Слово Просвіти, №27 за 2023 рік
Диво з див Ночувала нічка в човні, А світанок її розбудив. Чи ж ви чули про це чи ні? Чи ж ви бачили це диво з див?
Я світанок пізнав у лице, Я зрадів цьому диву з див. Бо й мене він своїм промінцем Після ночі зі сну розбудив.
Бо й мені золотим гребінцем Після сну чубчик він розчесав. Чи ж ви чули, чи бачили це? Я і вмився, і взувся сам.
І побіг до човна. А в човні – Ані сліду від нічки нема. Тільки синій туман, мов у сні, Тихий човен за весла трима.
Колосок Під вікном, від стежини за крок, Поміж квітів з’явивсь колосок.
Тупця Оля маленька: туп-туп. “Колосочку, де взявся ти тут?”
І Остапчик запитує теж: “Колосочку, ти що не цвітеш?”
Здивував колосочок всіх-всіх. Може, він сюди з поля прибіг?
Та про це тільки ластівка зна, Бо зернинку зронила вона.
Знає ластівка добре й про те: Прийде час – колосок зацвіте.
Бабусина скриня У бабусі Серафими – сто скарбів у скрині. Пів дюжини рушників, ще й сап’янці сині!
І корсетки з мережками, й фартушки смугасті, І обруси білі-білі, хустини квітчасті.
І запаски, мов із казки! І картаті плахти. А в прискринку виблискують сережки й дукати.
Для Настусі, Галі й Валі – червоні коралі. Для їх братика Іванка – диво вишиванка.
Тож крутяться і щебечуть внучата у хаті. Ох і скарбів у бабусі у скрині пузатій!
А бабуся всміхається: коли б то я знала, Скільки в мене буде внуків, ще більше б надбала.
Дідова і бабина пригода У неділю дід з подвір’я викотив старенький віз, Посадив на нього бабу – на прогулянку повіз.
На брилі у діда – квітка. В баби – квітка у косі. Всі їм весело всміхались, бо любили їх усі.
І співали, і скрипіли четверо старих коліс: Дід із бабою заснули. І приїхали у ліс.
А прокинулися – бачать – розваливсь їх славний віз, Розкотилися колеса поміж кленів і беріз.
Дід прудкий колеса ловить, розгубив усі слова, А бабуся рве фіалки, і сміється, і співа.
Навтішалися старенькі. Бачать – щось воно не те. Бо на кленах і березах квітне листя золоте.
І тоненька павутина пролітає, мов жива. І причулось: колискову хтось тихесенько співа.
Знов заснули дід і баба. І об миті об отій Вгледіли палац предивний на галяві золотій.
А в палаці на терасі, ви ж погляньте, так і є – Витанцьовує бабуся, дід на скрипці виграє.
Аж фурчить на вітрі плахта! Дід скида свого бриля –
І уже навкруг палацу ліс танцює і кружля!
Притомилися старенькі. І спитав у баби дід: Де ж наш віз? Де бриль і плахта? І фіалок ніжний цвіт?
Та ніхто цього не знає, бродить лісом німота. А вгорі, аж в піднебессі, бриль з фіалкою літа.
Скоромовки У Дзвінки – гарні всі оцінки. Й сама – нівроку, щебетуха. А Ромка посеред уроку То ловить ґав,то чуха вуха. * Денис додому диньку ніс, Та й не доніс її додому. Бо сів йому комар на ніс, І впала динька та додолу. Та й покотилась, та й розбилась. * Розказував старий ворон Малому вороненяті, Що у зайців хвости і куртки, І штанці – короткуваті. Але довгі-довгі вуха, А ще довші – ноги. Тож до моркви без мороки Знаходять дороги. * Наша жабка – красунечка, Та ще й балакуха. Сама собі скрекотить, Сама себе й слуха. А три її кавалери Круг неї стрибають,
Поки шпори і підбори Не пообривають. * Із-за річеньки-ріки Три вітриська прилетіли, І три старі вітряки Крилами зафуркотіли. Крутяться дванадцять крил, Шурхотять, скриплять, несмілі. Ні борошна, ні крупи, Бо зерно ще не дозріло. * Розгулялась хуртовина, Ну прямо хурделиця! У садочку бешкетує, По вулицях стелиться. Все від неї гнеться-в’ється, Все навкруг розхристується. А вона собі сміється, З вітром пересвистується. * Соловейко – не гульвіса, Своїй солов’їсі Виспівує-витьохкує І в гаю, і в лісі. І перепел не відстає – В степу на сопілочці Любесенько виграє Своїй перепілочці. * У веселім селі й за селом Літо літепло скрізь розлило. Раде все, і радісінькі всі – Тане небо в розквітлій красі.
Днями виповнюється 75 років від дня народження відомого поета й журналіста з Чернігова Петра Куценка (родом із села Голикового Олександрівського району на Кропивниччині). Вітаючи Петра Ларіоновича з ювілеєм, зичимо йому міцного здоров’я, всіляких гараздів у творчій роботі і житті! Користуючись нагодою, публікуємо добірку нових віршів і скоромовок поета Петра КУЦЕНКА, адресованих найдопитливішим читачам – дівчаткам і хлоп’ятам. А водночас передаємо їм від поета найщиріше побажання завжди плекати у своїх серцях любов до рідної землі і до нашого прекрасного народу, до турботливих батьків, учителів і вихователів. Не забуваймо барвінкових стежин нашого дитинства!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
