Незабутні “Любов у рядках, між рядками і поза аркушами”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Хай в долі будуть щастя і краса!
Слово Просвіти, №27 за 2024 рік
до рук за кілька днів до Вічності… (помер 19 травня 2024 р.). Про цю книгу, що вийшла друком у Чернівцях, я почула вперше у день прощання з колегою в Національній спілці журналістів. А на сороковинах світлої його пам’яті з особливим трепетом взяла до рук подарований донькою Людмилою екземпляр. Мерехтіла свіча перед портретом Олександра Дмитровича, а рідні, друзі, колеги, сусіди щемно згадували про дорогу людину, поважного земляка, людяного сусіда і невтомного творця і збирача історії рідного краю. На той момент я вже прожила душею перший дотик до цієї книги, лише дещо побачивши і прочитавши у дописах дочки та районної бібліотеки: побажання
Олександра Чорного, яке він так душевно і зворушливо залишив для читачів у назві своєї останньої книги, глибоко запало в душу. …Гортала сторінку за сторінкою і не йняла віри, що Олександр Дмитрович презентує своє дітище вже поглядом з Вічності, ледь помітно усміхаючись з однієї світлини, вдивлячись у світ з іншої. “Життя – це мить, пролетить – не помітиш! – поділився в анотації до видання автор. – Отож тут подано тільки деякі життєві епізоди і творчі моменти, які вдалося зафіксувати, завдяки збереженим у домашній теці моїх авторських фото, а також світлин і спогадів родичів, колег і друзів”. А далі звернувся до усіх, а надто – до нащадків: “Кожному треба
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
