Суспільство · “Якщо хочемо гідно жити в сім’ї вольній новій, то мусимо змінитися: стати сильними і відповідальними”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Змінити якісно державу З виступу на круглому столі у ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Слово Просвіти, №27 за 2024 рік
цієї групи основні гасла: навчіться жити за цією Конституцією; в поганому стані справ в Україні винна не Конституція, а громадяни, які її не виконують; геть руки від Конституції. До другої групи віднесемо громадян України, які вважають, що Конституція України як політико-правовий документ була певним компромісом між демократичною меншістю ВРУ та комуністичною її більшістю, а тому містить частину застарілих на сьогодні норм, неправильне визначення українського народу, як громадян України різних національностей, але не місить норми, що Україна є національною державою українців, як виписано в Декларації про державний суверенітет. До того ж писалася Конституція в перехідний період, учас, в якому переважна більшість громадян України та її політичне керівництво навіть не уявляло, що може статися війна, а тому потрібно до Конституції вносити системні зміни, в тому числі щодо права на зброю її громадян для захисту суверенітету України і її територіальної цілісності, зміцнення статусу ЗСУ і зобов’язань держави дбати про ветеранів та інвалідів війни, усунути невизначеності щодо виборів за умови, коли війна триватиме більше ніж термін, на який обирається Президент України. До цієї групи варто віднести підгрупу громадян України, які вважають, що війна сталася через слабкість українського суспільства, а головне – держави. Перші дні війни продемонстрували, що суспільство сильніше, ніж держава, а управлінська безпорадність держави та ще й у воєнний час вимагає негайного її зміцнення. Певні реформи, щоб зміцнити державу, можна і треба зробити у воєнний час, а фундаментальні зміни, внаслідок яких має постати якісно нова держава, очевидно, доведеться робити після війни. Нова республіка передбачає появу нової суспільної угоди, а значить, і нової конституції (подібно до того, як зробив генерал де Голль, заснувавши у Франції П’яту республіку). Для цієї групи гасло: “Геть руки від Конституції”, рівнозначне гаслу: “Смерть українській державі”. Бо при такому управлінні публічними справами вона має мінімальні шанси на виграш у війні з Московією, а якщо і виграє та ще й, не змінюючись, вступить у ЄС, то там неодмінно стане його сировинним придатком, найбіднішою з усіх держав ЄС (зрештою, як є сьогодні). До цієї групи належить і підгрупа, всередині якої панують бачення майбутньої республіки, як не української держави (нової росії чи держави зденаціоналізованого світового збіговиська, об’єднаного “могутньою російською культурою”). Вони не допускають навіть можливості існування в оновленій державі українських націоналістів (читай українських патріотів), уже братаються з російськими шовіністами і закликають боротися з державністю української мови, не допустити, щоб нова Україна була національною державою українців. Ще є кілька груп, усереднені погляди яких знаходяться між двома цими полюсами, але майбутнє України визначать активні перші дві групи. Якщо вважатимемо, що тільки творіння Божі ідеальні, а все, що робить людина, має вади, то можна допустити з високою ймовірністю, що і Конституція України 1996 року має вади. Ці вади знову ж таки умовно, розіб’ємо на дві групи: вроджені (ті, які у неї були з дня її затвердження) та набуті (внаслідок неналежно продуманих і несистемно внесених змін). До перших, окрім уже вище зазначених, зокрема треба віднести вади адміністративно-територіального устрою, територіальної організації публічної влади, відсутність ефективних механізмів стримувань і противаг функціонування різних гілок влади тощо. Яскравим прикладом набутих вад може служити залишення за Президентом України обов’язку=права підписувати закони України, після політичної реформи 2006 року. У часи президентсько-парламентської форми правління, коли Президент України фактично очолював виконавчу владу України (призначав за згоди ВРУ Прем’єр-міністра України, звільняв його з посади,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
