Культура · с. 16сторінка оригіналу ↗
ФЕСТИВАЛЬ КРАЇНА МРІЙ САЛЮТУЄ
Слово Просвіти, №28 за 2005 рік
Коли “мрійливе”, але доволі моторне дійство сягнуло свого апогею, першою асоціацією було: після Майдану я не пригадаю чогось схожого не лише за кількістю людей, об’єднаних навколо одного центру тяжіння, але й, головне, — перейнятих спільною настроєвістю. У “Країни мрій”, справді, особливий зв’язок із “помаранчевою хвилею” — саме звідси, зі Співочого поля столиці, майже рік тому (4 липня) стартувала виборча кампанія Віктора Ющенка, а за тиждень (9—10 липня) тут відбувся Перший етнічний фестиваль “Країна мрій”. Пригадується особливий пієтет, суміш радості й тривоги, з якою люди приходили тоді на Співоче поле. Зустріч на цьому терені з далекими і близькими друзями, просто знайомими була своєрідним символом віри. Як, зрештою, згодом — на Майдані. Нинішнє Співоче поле, порівняно з 2004-им, було іншим: спокійнішим, більш респектабельним і стильним. Побільшало сценічних майданчиків, якіснішим стало їх оснащення. Щоправда, поки не все складається з пунктуальністю в часі, та й мапа фестивальної країни наразі залишає бажати кращого. Хоча це не завадило організаторам ретельно, без метушні й помітних збоїв, виконати всю програму фестивалю, а те, що відвідувачам іноді було важко відрізнити Лаврську сцену від Обрядової і чітко ідентифікувати, хто коли виступає, — дріб-
z
Микола СКИБА Фото Г. ОБОРСЬКОЇ
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН
Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА
Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК
Перший заступник головного редактора,
відділ політики
Олександр СОЛОНЕЦЬ 279-49-47
Заступник головного редактора з виробничих питань
Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс)
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК 278-63-69
Літературний редактор
Анатолій ВЕНЦКОВСЬКИЙ 279-49-47
Відділ мови
Олександра ТКАЧ 270-55-57
Відділ культури
Микола СКИБА 279-49-47
Відділ літератури
Марія КРИШТОПА 270-55-57
Спеціальний кореспондент
Радміла КОРЖ 279-39-55
Відділ коректури
Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69
Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК Оксана ПЕТРИЧЕНКО 278-63-69
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10-Б, м. Київ, 01001
E-mail: slovo_prosvity@ukr.net
http:// slovo.prosvita.com.ua
І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301228
Загальний наклад — 32000
Листування з читачами — тільки на сторінках газети.
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.
Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів.
При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове.
Передплатна ціна, враховуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн. на півроку — 19,18 грн.
пейською іронією й українським почуттям гумору, однак у кожному жарті, як відомо, є лише частка жарту, а решта — правда. Але перед тим як на сцену вийшов Майстер ритуалу — як дедалі частіше називають лідера “ВВ” — відбувся виступ головного гостя “Країни мрій” — англійської співачки узбецького походження Севари Назархан. Нещодавно двадцятип’ятирічна Севара, якою опікується Пітер Гебрієл, стала переможницею конкурсу BBC World Music Awards у номінації “Кращий співак Азії”. На київській сцені зірка Сходу репрезентувала багату програму, створену на основі традиційних вокальних й інструментальних циклів XV—XVI ст. Музика центральноазійського ренесансу, нанизана на пружні вібрації узбецького дутара, виявилася досить незвичною, як на українське вухо, і надто складною для сприйняття й “виловлювання” в ній драйву. Проте з поваги до гості й до організаторів публіка терпляче вбирала терпкі пахощі східної музики. Зате, коли на сцені нарешті з’явився Олег Скрипка, фестивальний народ відпружився й пішов у “відрив”. Що ж до заявленої у програмі “особливої етнічної програми” від гурту “Воплі Відоплясова”, то вона полягала переважно в оновленій інструментовці старих добрих хітів. До квадриги “ВВ” по черзі приєднувалися: група мідних духових, сопілки, старосвітські колісні ліри, цимбали і, нарешті, вокалісти з фольклорного ансамблю “Божичі”. Під завісу пролунала композиція “Країна мрій”, яка й дала свого часу назву фестивалеві. Щоправда, цього разу її проакцентували не стільки мелодійними барвами, скільки феєрверком, але й у піротехнічній обробці гімн “Країни мрій” не втратив живих сердечних струн. Завершальним акордом фестивалю став традиційний дует Олега Скрипки і Ніни Матвієнко, які наспівом “Ой
Національні традиції починаються з традицій родинних. Президент Віктор Ющенко з дітьми та дружиною здійснили візит до Країни мрій на мальовничі схили з мальовничо розташованими на них групами людей, то можна було вловити в цій ідилічній картинці якусь аналогію з традиційними сільськими празниками й відпустами. Із потоку людей, які рухалися на фестивальне дійство, око з приємністю вихоплювало постаті в етнічному вбранні, дібраному зі смаком і знанням справи. Хто ж завітав на свято в буденному одязі, той мав змогу тут-таки, на алеї майстрів, змінити свій імідж, придбавши вишиванку, барвисту індійську хустку, виконану в техніці батику, або щось із прикрас. Призвичаєння публіки до української питомої естетики теж можна зарахувати до активу організаторів фестивалю. Кільканадцять вечорниць, де етнічне вбрання правило за своєрідну перепустку, далися взнаки. От Віктор Ющенко з родиною встиг побувати лише на одній етновечірці від “Країни мрій”, проте однієї з основних їхніх умов додержав. На Співоче поле його дружина і діти прийшли у вишиванках. Після сьомої вечора епіцентром фестивалю ставала Велика сцена. На задум організаторів, команди, які тут виступали, мали продемонструвати гідні зразки world music стилю.
Традиційна лялька#мотанка на пам’ять про фестиваль
Не буду аналізувати, наскільки повно вдалося здійснити задумане, скажу лише, що виступ кожного з гуртів мав успіх, а про смаки, як відомо, не сперечаються. Для себе ж я відзначив білоруський гурт “Юр’я”, у репертуарі якого сміливо поєдналися формат рок-сюїти, архаїчний поліський мелос, міфопоетичні тексти й гортанні тембральні барви, властиві народам Сибіру й тибетцям. Проти експериментів сябрів навіть французький “Ред Кардель” зі своїми рок-імпровізаціями на кельтські мотиви був доволі традиційним і стандартним. Слід сказати, що вечірня програма перших двох днів була лише своєрідним настроюванням аудиторії для кульмінаційного третього дня. Фінальний вечір фестивалю відкрив Роман Гриньків, який приготував цікаву і, певною мірою, несподівану програму, зорганізувавши під новий проект досить креативний ансамбль інструменталістів, де власноруч модернізовані маестро бандури вдало поєдналися зі звучанням індійського ситара. Узагалі, третій день фестивалю відбувся під знаком “ex Oriental luxe”, про що досить чітко заявив Олег Скрипка, проголосивши, що його “дух, серце, розум прагнуть до мудрості Індії”. Хоча сказано це було із цілком євро-
Севара Назархан — “ex Oriental luxe”
ниці з огляду на те, що важливішою була атмосфера, яка панувала у просторі між сценами. І тут важко переоцінити унікальність ландшафту Співочого поля, де неподалік один від одного можуть виступати відразу кілька колективів, не заважаючи один одному. Кожен фольклорний гурт спілкувався з публікою без посередників, цілком самостійно і вільно витлумачуючи себе. Таке підкреслено непафосне ставлення до традиційної культури викликало довіру до того, що відбувалося у сценічному просторі. Тай чи треба якихось спеціальних рекомендацій, скажімо, хору “Басіані” з Грузії, окрім їхніх же мелодій. Три дні поспіль цей ансамбль тримав навколо себе магнетичне поле уваги гостей і учасників фестивалю. А коли доходило до танців, то українські дівчата просто в чергу ставали, аби відчути темперамент хлопців із Георгії. Але попри все кожен свій виступ “Басіані” закінчував Гімном України. Мені, відверто кажучи, дуже рідко доводилося чути від наших артистів таке щире й піднесене звучання українського Гімну. Денна програма взагалі була найменше схожа на банальний концерт. Якщо поглянути згори
Найкоротший шлях до мрії освоювали дітлахи на ігровому майданчику “Равлик”
на Купала на Йвана” закріпили ритуальну суть фестивалю, покликаного здійснити таїнство злуки вогню і води, неба і землі, традицій і модерну, драйву і споглядання.
Вокалістки білоруської групи “Юр’я” здивували присутніх не лише тембральними барвами, а й оригінальними аксесуарами
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
