Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 28 (405), 12—18 липня 2007 ЗАКОНОМІРНОСТІ НОВИХ ВИБОРІВ “ОЖИВИТЬ ЖИВЕЄ СЛОВО...”

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Після недавніх подій прояснилася справжня тактика українських традиційно парламентських політичних сил. Політика стає нецікавою, прозорою і передбачуваною. Задоволення приносить хіба що розгадування справжніх цілей високооплачуваних політтехнологів. Після минулих виборів вони хором говорили про кризу ідеології й небажання великого бізнесу підтримувати суто ідеологічні партії. Ми на це “купилися” і довго балакали на тему відсутності ідеології в політиці. Насправді серед великого бізнесу завжди є дуже конкретний попит на ідеологію, безпосередньо зумовлений його інтересом в українській політиці та владі. Не зайве нагадати громадянам, що люди великого достатку контролюють владу в будь-якій державі світу, й Україна не є винятком. Люди низького й середнього достатку працюють за гроші, потім їх витрачають, аби знову працювати й залежати від грошей. Багаті мають великі активи, що звільняє їх від влади грошей, які вже працюють на них. Таким людям під силу встановлювати ціну грошей для суспільства середнього достатку, змінювати закони і встановлювати моду на суспільні гуманітарні цінності та спосіб життя. Якщо колись політичні сили були носіями якоїсь ідеології на потребу масам, то в добу глобалізації ідеологія грає роль не більшу від технології забезпечення й гарантування економічних цілей. Хоч як парадоксально, але великому владному бізнесові найвигіднішою є ліва ідеологія. Звичайно ж, це ідеологія не для себе, а для електорату. Ми цього ще не осягнули, тому слід позбуватися згубної звички визначати цілі політичних сил за програмами, вивчаючи інтереси ваговитого фінансового впливового осаду. Майбутні (позачергові) вибори будуть ще більше заідеологізованими з акцентом на ліву ідею: від ліволіберальної, лівопопулістської до відверто лівої. Варіанти лівої ідеології поширюють як технології для народу і їх закріплюють у суспільній свідомості всіма засобами, які можна найняти за гроші. На це скеровано дії уряду, і в цю гру мимоволі втягнуто навіть Президента. Хоч він в останніх заявах спробував накреслити план справжніх економічних реформ для народу, але все без винятку впливове владне політичне коло працює проти цього, тобто на ліву ідею для бідних громадян і повну свободу для себе. Отож не варто лаяти Ющенка, треба спробувати його зрозуміти як політичну особу, інтереси якої збігаються з інтересами нації, але впливові владні сили живуть власним економічним інтересом. Домінуюча в Україні політична сила великого капіталу має цікаву природу, і про це треба говорити окремо. Незалежно від партійних кольорів їй вигідна ліва ідея саме тому, що вона орієнтує громадян не на успіх в активній конкуренції, не на успішні фінансові пріоритети та контроль за владою. Ліва ідея насправді орієнтує суспільство на безкінечну боротьбу з бідністю й на залежність від держави (очікування соціального захисту і субсидій, подачок, надбавок до платні) та провокує лише пасивну критику й очікування кращого Фото Олександра Шепнівського способу розподілу власного ж добра, яке забирає влада через зростаючі податки. Ідея соціальної справедливості — це наркотик, який дають бідному суспільству й прив’язують це суспільство до ідеології соціальної справедливості, щоб маніпулювати ним як заманеться. Ліва ідея — це справжній опіум для народу, якщо передражнити першого апологета лівого глобалізму Леніна. Про особливість сучасної лівої ідеї я писав ще на початку року в статті “Секрет лівої ідеї”, яка мала доволі велику популярність. Після цього ніхто не може заперечити, що минулі вибори пройшли за відсутності ідеології. Безперечно, українські вибори стають дедалі заідеологізованішими, але доволі незвичним способом — через економічно зумовлену й цинічно притягувану виборчу технологію. Це свідчить про одне — часи ідеологічного романтизму давно минули і пора державотворцям здобувати національну державність за новими законами політичного змагання, що їх силою нав’язав Україні глобалізований капітал. На жаль, не наші націонал-демократи встановлюють правила, і тому вони мусять хоча б навчитися використовувати ці правила в інтересах нації. Націонал-демократія може перемагати, лише використовуючи для успіху нові закони політичної боротьби, дарма що вони встановлені не нами. З цієї позиції спокійно й неупереджено розгляньмо договір про створення мегаблоку партій “Наша Україна” і “Народна самооборона” Луценка у перспективі формування ліволіберальної партії. До речі, добряче допоміг розкрутці проекту “Народної самооборони” колишній нашоукраїнець Давид Жванія. Тут немає нічого дивного — тепер мода на ліволіберальну ідею: ідеологія парламентської більшості — лівопопулістська, БЮТу — лівосолідаристська. Так звана більшість нав’язала ліву тактику навіть опозиції. Суспільство налаштоване призвичаюватися до соціальних памперсів і штучного годування з руки держави. Замість творення самостійної сильної нації цілеспрямовано програмується вередливе й заздрісне, пасивне й зневірене у власній перспективі, зденаціоналізоване суспільство — досить зручна і слухняна в Закінчення на с. 2 ОСТАП ЛАПСЬКИЙ: “СОБІ: НАЗУСТРІЧ?!” ПОЗАРОСТАЛИ СТЕЖКИ ТУРИЗМУ “КРАЇНА МРІЙ” Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 816 943 грн. 00 коп.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин