Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Доки таки ми будемо самі себе терзать!..” · с. 4сторінка оригіналу ↗

СУСПІЛЬСТВО

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

Марта ШОКАЛО, Українська служба БІ-Бі-Сі Фото автора Українська служба Бі:Бі: Сі започаткувала серію ма: теріалів про погляд на полі: тику звичайних людей із ре: ґіонів України. Цей матеріал — із Полтавщини. Говорити з людьми про політику я вирушаю у невелике село Мацківці на Полтавщині, неподалік від Лубен. Село розкинулося у низині, біля річки Сула. Тут типова для цього краю мальовнича природа: луки, ліс, пагорби. У Мацківцях є школа, кілька приватних магазинчиків, медпункт, клуб та церква, обладнана у приміщенні колишнього продмагу. Була пекарня, але її закрили. На горі — кладовище. Часто замість “іти на кладовище” люди тут кажуть: “іти на гору”, або “пора на гору”, або “однесли на гору”… Похорон для села — це подія. Навіть попри те, що таке тут трапляється часто. Село потроху знелюднюється. Можна довго йти, доки когось зустрінеш. “Я корінний селянин, житель Полтавщини. Є на Полтавщині село Мацківці”, — починає розмову з Бі- Бі-Сі мацківчанин Борис Григорович. Пана Бориса питанням про політику я застаю зненацька — він саме везе курчатам кропиву. Встає з велосипеда, трохи думає і розказує про те, що йому найбільше болить: “Село зараз пущене на самоплив, на самовиживання. Селяни держать дві-три корови, получають за це мізерні гроші — 1—1,10 грн. за літр — і цим виживають. На мою думку, перевибори НОВА ДУХОВНІСТЬ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин