Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа”. Максим Рильський · с. 8сторінка оригіналу ↗

ОЖИВИТЬ ЖИВЕЄ СЛОВО

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

несене за дужки суспільного процесу? Права українців порушуються щоденно — в магазині, аптеці, лікарні, на пошті, на вокзалі: з уст працівників цих установ ви майже не почуєте державної мови. Хтось поніс за це покарання? Ми не маємо свого національного кінематографа. А якщо нарешті з’являється зроблений справжніми професіоналами мистецький твір, він не може пробити дорогу на Національне телебачення. Прикро, але факт. Нещодавно “Просвіта” презентувала 26 серій українського мультфільму “Лис Микита” за однойменною казкою Івана Франка. Але жоден із телеканалів ним не зацікавився. А яке становище української освіти в Україні? Як може підтвердити голова Всекримського товариства “Просвіта” Сергій Савченко, в Криму з 640 шкіл лише 4 українські. І це тоді, коли третина жителів Криму називають себе українцями. Можна навести десятки, сотні кричущих фактів нехтування 10 статтею Основного Закону України. Хіба не є ганьбою те, що Президент Національної телерадіокомпанії не володіє, не послуговується у своїй роботі державною мовою? А призначав його всенародно обраний Президент України, що сповідує демократичні принципи, повсюди виступає за національну ідею. Тут є над чим задуматися. Без вирішення мовного питання ми не побудуємо справжнього демократичного суспільства, де шанують права кожної людини, де розквітає національна культура, де держава сприяє розвиткові й консолідації української нації. Хіба можна розвивати історичну свідомість мільйонів людей, коли праці наших істориків, історичні романи, дослідження мовознавців виходять накладом у тисячу примірників? Хіба можуть вони потрапити в кожну школу, бібліотеку, домашню книгозбірню вчителя? А як без книги виховати свідомого громадянина незалежної держави? Українська нація повинна гостро, неймовірно гостро реагувати на кожен факт порушення її конституційних прав. Учасники “круглого столу” вимагають від Президента як гаранта Конституції, інших владних інституцій звернути першочергову увагу на дотримання 10 статті Основного Закону нашої держави. Це дасть змогу зробити реальний поступ до піднесення національної культури, книговидання, забезпечить умови для виховання свідомих будівничих Української держави. Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, профе6 сор Київського національного уні6 верситету ім. Т. Шевченка, акаде6 мік Академії наук вищої школи: — Минуло 11 років з часу прийняття Конституції України. А справи з реальним станом державності української мови стають дедалі гірші. Я не тужу за Радянським Союзом, але треба відзначити, що тоді всюди в Україні, в тому числі й у Севастополі, у кожному книжковому магазині можна було купити українську книжку чи зробити на неї замовлення. Так само в кожному кіоску можна було придбати газети українською мовою. Тепер цього, на жаль, немає. Політики, високопосадовці замість того, щоб керуватися у своїй роботі Основним Законом держави, взялися шматувати її на схід і захід, за національними і мовними ознаками. Навіть за опитуваннями центру ім. Разумкова понад 70 % жителів України хочуть жити в єдиній Українській державі. Тоді звідки ідея федералізації? Тому я просив би журналістів не наголошувати на тому, що Україна розділена, розшматована. Це її ділять недолугі політики. А народ себе ніколи не ділив. Просто одна частина України була більше зросійщена. Президент України Віктор Ющенко після помаранчевого майдану, маючи дев’ять місяців необмеженої влади, всенародної підтримки, хоч як це прикро, нічого не зробив для утвердження 10 статті Конституції України про державність української мови. І сьогодні повсюди ми бачимо відкат у реалізації цього важливого положення. У якій державі депутати парламенту виступають на засіданнях іноземною мовою, вносять законопроекти про надання мові північного сусіда статусу державної? В Одесі, Сімферополі міські власті хочуть встановити пам’ятники імператриці Катерині ІІ, яка знищила Козацьку Січ. Де таке видано, щоб злісним ворогам нації встановлювали в часи незалежності пам’ятники? Тут приклад треба брати з Естонії, яка звільнила площі своїх міст від пам’ятників тоталітарної епохи. А в нас вони ще повсюди. І в Криму, і в Донецьку, і в Дніпропетровську люди добре розуміють українську мову. То чому Юрій Луценко звертається до мешканців Донецька російською? Не краща ситуація в столиці. На багатьох вулицях красуються плакати “Леонід Черновецький — мер усіх киян”. Як відомо, київський міський голова ігнорує українську мову, як і більшість його оточення. Це пряме порушення чинного законодавства. І тут має своє рішуче слово сказати Президент. Георгій ФІЛІПЧУК, доктор педагогічних наук, професор АПН України: — Під час “круглого столу” діти, студенти щиро, зворушливо прочитали вірші про українську мову. І це добрий урок деяким державним особам: наша молодь любить рідну мову, хоче вивчати її й удосконалювати свої знання. Вони розуміють, що мова є не лише засобом спілкування, а й фактором консолідації українського народу. Фактором прогресу, навіть його безпеки. Я хотів би привернути увагу і до статті 3 Конституції України, в якій ідеться про те, що людина, її честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Отож, коли тисячі українських дітей Криму, на Донбасі, в інших областях України не мають змоги і в дитсадку, і в школі навчатися державною мовою, коли люди не можуть купити літературу українською, це є порушення прав і свобод громадян. Стаття 11 Основного Закону стверджує, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури. На жаль, у багатьох випадках ці рядки залишаються простою декларацією. У статті 53 Конституції України йдеться про те, що кожен має право на освіту, її доступність і безоплатність. Не секрет, що чимало проблем у нас і в освітній галузі: є випадки, що студенти подають до суду, не маючи можливості навчатися рідною мовою. Конституція України, прийнята 1996 року, була великим завоюванням української демократії, ми на весь світ задекларували про ті соціальні орієнтири, до яких має йти Українська держава. І треба нині наповнювати їх конкретним змістом. Деякі гарячі голови взялися переписувати Конституцію, міняти її. Це небезпечна хвороба політиків. Унаслідок цього ми можемо втратити і ті декларативні статті, які маємо. Ніякі посадові особи, державні органи не можуть змінювати конституційний лад в Україні. Тільки народ є джерелом влади. Якщо я щось би змінював, доповнював, то у статті 1 Основного Закону поруч із визначеннями держави — суверенна, незалежна, соціальна, правова — додав би ще — національна. Коли ми 11 років тому виборювали і приймали Конституцію, то сподівалися, що з її прийняттям позбудемося політичних і соціальних криз. Але цього не сталося. Ніхто з керівників держави не зробив належного кроку в бік культури. Політики не виконали своїх обіцянок. Культура фінансується за залишковим принципом. Якщо, наприклад, у Франції витрачають щороку на підтримку культури 16 % національного валового продукту, то в Україні — лише 4 %. Та й виділені бюджетом кошти на підтримку національного книговидання, розвиток української мови не використовуються сповна. Лише 1 з 20 книг, видрукуваних у нас, українська. Такий стан справ з книговиданням треба розглядати не в “Просвіті” чи Спілці письменників, а в Раді Національної безпеки. І ще один кричущий факт. Коли в Українському домі з нагоди перших 100 днів нової демократичної влади зібралися політики, громадські діячі, ми з П. Мовчаном побачили, що немає жодної телекамери. Телефонуємо на національне телебачення, звідти відповідають: “Про культуру розмова? Це не рейтингова передача”. Мені хотілось би, щоб ми обрали таку владу, побудували таку державу, сформували таку українську громаду, де питання мови, культури завжди були б у центрі уваги суспільства, де б талант кожної людини був належно оцінений. Лариса МАСЕНКО, доктор філологічних наук, професор Національного університету “Києво6 Могилянська академія”: — Хочу продовжити думку про те, що тема розколу України, нав’язана виборами 2004 року, підтримується, тиражується багатьма ЗМІ. Наприклад, газета “Донецький Кряж”. Як можна публікувати матеріали з проектами розпаду України? Або ж відверті антиукраїнські випади “Крымской правды”. Тому наше основне завдання — виграти вибори, провести до Парламенту якомога більше представників демократичного крила, які відстоюватимуть державність української мови, дбатимуть про належне фінансування національної культури, освіти. Антиукраїнські сили через пресу, радіо, телебачення роблять тиск на свідомість мас, запускають різні варіанти розпаду єдиної соборної України: федералізація, поділ на дві держави за мовною ознакою. Навіть запустили спеціальний метод пошуку ворогів: № 1 — В. Ющенко, № 2 — Ю. Тимошенко, № 3 — українська преса. Під час президентських виборів В. Ющенко багато разів повторював, що в Україні не закриватимуть російських шкіл. Можливо, це був стратегічний хід, аби у реґіонах за нього проголосували російськомовні виборці. Але він повторював це занадто часто. Я вважаю це помилкою. І вийшло навпаки: після виборів позакривали українські класи і школи в Донецьку, Артемівську, інших містах. Спостерігається повна блокада української преси, книги, радіо, телебачення. Людей лякають насильною українізацією. Необхідно терпляче доводити, що українська мова є і повинна залишатися єдиною державною мовою в Україні. Але це не значить, що ми втручаємося в особисте життя людей, забороняємо спілкуватися в побуті рідною мовою національних меншин. Висока людська культура якраз полягає в повазі до кожної мови, особливо державної. І необхідно оберігати і відстоювати українську культуру, народні звичаї. Через масову культуру необхідно формувати духовний світ молоді. Бо ситуація дуже тривожна: згідно з результатами опитування, в Донецьку 7—8 відсотків молоді відмовилися від української мови як рідної. І це — етнічні українці. Тому всі зусилля треба спрямувати на роботу з людьми — через газети, радіо, телебачення,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин