“Осередком українськості було слово”. Юрій Шерех · с. 9сторінка оригіналу ↗
РІДНУ УКРАЇНУ
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
при особистих зустрічах відстоювати українське в кожній молодій душі.
Володимир ЯЦЕНКО, пред6 ставник Уповноваженого Верхов6 ної Ради України з прав людини: — Ми живемо у той непростий час, коли до влади прийшли представники бізнесу, влада і бізнес злилися. Такій владі не потрібні українська культура, наука. Тому доводиться повсякденно захищати права людей на навчання, інформаційний простір українською мовою. Не так давно ми врятували від закриття одну з районних газет на Вінниччині. І журналісти, і читачі нам дякують за це. Маємо казати людям правду про те, що необхідно обирати до влади найкращих, найсвідоміших представників українського народу. А не лише тих, хто має мільйони, їздить на броньованих автомобілях. На превеликий жаль, такої правдивої розмови з людьми, особливо під час виборів, ніхто не проводить. Коли бізнес стає владою, захищати права людей стає дедалі важче. Під час наукової конференції в Інституті держави і права вчені висловили таку думку — до внесення змін до Конституції України треба підходити обережно. Це надзвичайно гострий, вразливий інструмент. Як тільки порушується одна стаття Основного Закону, тягнеться цілий ланцюжок порушень прав людини, про які йшлося в ній. Саме тому ми повинні оберігати Конституцію, пропагувати її. Зайдіть у кабінет до будь-якого керівника. Чи побачили ви на його столі Конституцію України? У суверенній, незалежній державі є тільки одна книга, якій можна і треба поклонятися, — Конституція України. Її статті повинні виконувати всі без винятку.
Кирило СТЕЦЕНКО, заслуже6 ний артист України, член Націо6 нальної Ради з питань духовності і культури, завідувач кафедри ме6 неджменту шоу6бізнесу Київсько6 го національного університету культури і мистецтв України: — Ми повинні щоденно доводити, що держава існує для збереження і розвитку культури. Будьяка нація може існувати в будьякій державі, може перетворитися, влитися в іншу націю, зберігши права кожної людини зокрема. Але при цьому буде знищено культуру, тоді як економічно-господарське життя можна провадити в будь-яких комбінаціях, навіть із колонізатором. Ми маємо зберегти, забезпечити чотириєдність: держава, нація, культура, мова. Коли ми говоримо про мову, то треба мати на увазі не лише володіння нею, а й мовлення. Бо можна знати мову, але не користуватися нею в повсякденному житті. Мовлення — це найважливіший момент, який створює комунікаційне середовище нації. І якщо відбувається процес мовлення, то відбувається щосекундний, щохвилинний, щоденний плебісцит за незалежність нашої держави. Якщо немає українського мовлення, то це плебісцит проти цієї нації, цієї держави. Проти нашого майбутнього і наших дітей. Отож мовою необхідно не лише володіти, її треба щодня вживати. Ми всюди маємо пам’ятати про це і добиватися цього. Тепер з приводу мотивації. Я доводжу, що рахунок 5:1 на користь української мови. Проти української мови, як єдиної державної в Україні, є сучасний ліберальний мотив. Мовляв, це порушення прав людини, коли всі мають знати і розмовляти єдиною державною мовою. І говорять про необхідність дотримання Європейської хартії мов. Справа це дуже серйозна, не можна допускати спекуляції. Маємо пам’ятати, що українська мова нам дана Богом разом з нашою землею, що її державність — це безумовна історична справедливість. Більшість громадян України — за єдину державну мову, розширення сфери її вживання, тобто забезпечення панівної позиції в суспільстві. А це значить, що нею послуговуватимуться в торгівлі, медицині, на транспорті — всюди, де працюють і спілкуються громадяни. Маємо подбати про те, щоб було збережено найцінніше з діалектних говірок, щоб українська мова звучала з уст відомих людей, щоб її було престижно знати нашій молоді. Французи мають Академію мови, дбають про те, щоб рідна мова не засмічувалася іноземною лексикою. Тож спільними зусиллями подбаймо про чистоту нашої мови як одного з найбільших скарбів нації.
Степан ПУШИК, поет, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, професор Прикар6 патського університету ім. В. Сте6 фаника: — Сьогодні, на 16 році незалежності України, дуже гірко говорити про те, що ми втрачаємо національно свідому молодь. У школах, як у корчмі: і пиття, і цигарки, а нерідко й хабарництво.
Спостерігається занепад культури землеробства. Вже майже всі гори продані. А в ХХІ ст. найбільшим багатством є земля і чиста вода. Тому доведеться на нашій, не своїй землі гнути спину за миску пшона новочасним хазяям. Нема українців при владі. Тому їм може не бути місця і в майбутній Україні. Сьогодні, коли все купується і продається, треба йти вглиб, до людей, бо якщо остаточно втратимо село, то вже не піднімемо України. Нищівний антиукраїнський наступ спостерігається звідусіль. Був у місті готель “Україна”, став називатися “Надія”, бо це ім’я дружини його власника. А дитячі магазини всі як один — “Антошка”, “Капитошка”. Про яку українську культуру тут може бути мова? Назвіть мені свідомого українця, який володіє телеканалом, запише наші виступи і протранслює їх мільйонам глядачів? Цього немає. Тому повинні сьогодні сказати твердо і гостро: “Україна — в небезпеці! У небезпеці — наша мова і культура”. Якщо поступимося своїми ідеалами, своєю державністю, перестанемо бути нацією. Як тут не згадати Т. Шевченка: “Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.” Тож не будьмо рабами на власній землі.
Олександр ШЕВЧЕНКО, про6 фесор Київського національного університету ім. Т. Шевченка: — Свій виступ я хотів би почати з ділової української мови. Це мова кодексів, законів, монографій. І, хоч як прикро, вона там подекуди скалічена, бо тривалий час не розвивалася. Лише у вільній незалежній державі ділова мова дістала розвиток, розгалужену сферу вживання. Однак, хочу зауважити, що система тестів, впроваджена у багатьох ВНЗ, не сприяє розвитку мовлення. І на це потрібно зважати. Трансляція засідань Верховної Ради дає мільйонам людей погані уроки скаліченої української мови або ж насаджує мову північного сусіда. Необхідно подавати до суду, вимагати від ЦВК, щоб не реєстрували кандидатів у народні депутати, не видавали депутатських посвідчень тим, хто не знає державної мови, не хоче розмовляти нею. Згідно з переписом населення, українці становлять 77 відсотків населення нашої держави. Тому саме таким має бути їхнє представництво і в парламенті, і в бізнесі, і в органах прокуратури, міліції. Взяти хоча б штат Вірджинія у США. Там більшість кольорового населення, отож воно й має переважну кількість місць в органах місцевої влади. Тому депутатам новообраного парламенту необхідно підготувати і прийняти закон щодо представництва в органах влади
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
