Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Я храм щодня будую... Я, України чоловік!” · с. 10сторінка оригіналу ↗

МІЙ ПОЧИТАЧУ

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

ґ Я ГОРІЛИЦЬ лежу на шкурі: первісна людина. ґ З головою повною питань близьких мені: як далі бути? ґ В голові зміюкою ворушиться: клубок думок. ґ ґ Невже? ґ КОСМІЧНИЙ СОН, бо снилося мені, що піді мною небо: я ходжу по небі, мов по світу дні! ґ КРІПЛИВИЙ СОН Я сповз на край Нацкручі й чую, що у прірву кану, як заворушусь: хоч трохи! ґ ґ ґ ґ ґ ґ ґ А РЕЧЕННЯ ВАМ ґ ґ ґ ґ Без будь-якої вам образи, ґ Між них оця, до думки мозок звик: загнала церква Бога у куток, в тупик. Я лежма, горілиць, лицем питаю: у Отця! 21 травня, 1997 Вкрай дивне відчуття в людині родить отакий навпакий стан: чого, мовляв, не головою, ти диви, ногами ходить! Заснувши, поет потопав у золотих снах! За Лесею А проте, надія жевріє і: рятівна рука приходить! Не ніяковіючи, спаситель висловивсь: Остап у нас такий! І птах задумався, невже моя життєва мить колись спахне: палахкотітиме?! вивергаючи своє, тривкий, тривкіший геть, від тих, що їх мирянство нам вирощує — я храм щодня будую і ось-ось прозорою постану статуєю над варшавською — стоятиме повік над різнолюдою Варшави площею: я України чоловік!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин