Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Я храм щодня будую... Я, України чоловік!” · с. 10сторінка оригіналу ↗

СЕБЕ РОЗШУКУЮ?!

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

ВАМ Тим, кому: моє слово зайве?! Якби я знав не те, що знаю, був би вами: не собою?! Не було б у слові меї драми, не було б і сутичок: його з юрбою?! НА ЧОВНІ Невже: немов собака?! Коли я про своє розповідати починаю-то неначе: на човні похитуюсь?! Хапаюся руками хатнього повітря, мов одвірків дівка, що її до шлюбу: з нелюбом ведуть?! Я розповів це, сам не знаючи, у чому розповіді: поетична суть?! СУПОКІЙНИМ ОКОМ Роздивляюсь по середовищу, крім мене, з нас6найдавніших ще Микола, ще Богдан…, а так то: ніхто вже?! Попідвіконню гідно старики проходять, подумки і я у даль: отак піду?! Хай тямить молодість, що ми сприймали юне весен щастя, що ми сприймаємо й стару, як світ сей: осеней біду?! ЧИ НЕ ТАК? Невже я вигадав усе, що: почуваю?! Маріє, мабуть, я уявно граюся з любов’ю, а закоханим лише: бажав би бути?! ДОНІ А зріж ти, тату, Тоту бороду: а зріж! Я, моя ти, доню, серед іншого: у бороду увірував?! Буває, гляну в дзеркало і борода мене: на подвиг надихає?! А самохвальбою сам я ситий, видавці ж мої на бороді моїй, як в Україні, так і тут, могли б не грошей: слави заробити?! В серці кільчиться зерно: переднадгробної отрути?!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин