“Я храм щодня будую... Я, України чоловік!” · с. 10сторінка оригіналу ↗
СЕБЕ РОЗШУКУЮ?!
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
ВАМ Тим, кому: моє слово зайве?!
Якби я знав не те, що знаю, був би вами: не собою?!
Не було б у слові меї драми, не було б і сутичок: його з юрбою?!
НА ЧОВНІ
Невже: немов собака?!
Коли я про своє розповідати починаю-то неначе: на човні похитуюсь?!
Хапаюся руками хатнього повітря, мов одвірків дівка, що її до шлюбу: з нелюбом ведуть?!
Я розповів це, сам не знаючи, у чому розповіді: поетична суть?!
СУПОКІЙНИМ ОКОМ
Роздивляюсь по середовищу, крім мене, з нас6найдавніших ще Микола, ще Богдан…, а так то: ніхто вже?! Попідвіконню гідно старики проходять, подумки і я у даль: отак піду?!
Хай тямить молодість, що ми сприймали юне весен щастя, що ми сприймаємо й стару, як світ сей: осеней біду?!
ЧИ НЕ ТАК?
Невже я вигадав усе, що: почуваю?!
Маріє, мабуть, я уявно граюся з любов’ю, а закоханим лише: бажав би бути?!
ДОНІ
А зріж ти, тату, Тоту бороду: а зріж!
Я, моя ти, доню, серед іншого: у бороду увірував?!
Буває, гляну в дзеркало і борода мене: на подвиг надихає?!
А самохвальбою сам я ситий, видавці ж мої на бороді моїй, як в Україні, так і тут, могли б не грошей: слави заробити?!
В серці кільчиться зерно: переднадгробної отрути?!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
