“Талант не вгадує час — він його передбачає”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
НОВІ ГРАНІ ТАЛАНТУ
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
Свого часу пані Діана КЛОЧКО викладала історію українського мистецтва в Національній Академії об: разотворчого мистецтва та архітектури (колишній Київський художній інститут). Вона була дуже прис: кіплива до нас на семінарах, але її точка зору стосов: но, наприклад, філософського підґрунтя в україн: ському середньовічному іконописі була вельми ціка: ва. Пані Діана доводила нам, студентам, що до кож: ного семінарського питання треба ставитися як до окремого дослідження. Минули роки, я зустрічала її прізвище то на шпальтах газети “День”, то як автора культурологічних хронік у фонді “Відродження”, то як автора й редактора цікавих проектів у видавництві “Дуліби”, де, серед іншого, вона упорядкувала та підготувала до друку альбом:путівник “Битий шлях, або Україна, якою ми її любимо” (2005), і ось тепер ми спілкуємося з Діаною Клочко у молодому, але вже добре відомому видавництві “Грані:Т”, шеф:ре: дактором якого вона є.
— Пані Діано, розкажіть, будь-ласка, які найпоширеніші проб: леми на вітчизняному книжково: му ринку? Як вашому видавниц: тву вдалося вибрати цей сегмент — видання дитячої та культуро: логічної літератури? Чи робили: ся на початку заснування видав: ництва спеціальні дослідження стану нашого книжкового ринку? — Ми починали розробляти стратегію видавництва з переконання, що на українському книжковому ринку бракує текстів сучасних українських авторів для дітей чи не менше, аніж змістовної культурологічної літератури для їхніх батьків. Шість книжок серії “Казки народів світу” і перша книжка серії “Грані світу” “Україна-Японія: дерев’яна архітектура” підтвердили (кожна у свій спосіб), що напрями обрано правильно, оскільки попит на ілюстровані казки (але не у форматі книжки-альбому, а книжки для читання!) залишається сталим, тоді як альбомів із цікавими коментарями до оригінальної візуальної концепції взагалі немає. Творчістю у цих двох книжкових “нішах” ми продовжуємо займатися й рік по тому, зрозумівши ще одне: дитяча книжка має бути дешевшою за нині існуючий рівень ціноутворення, альбом також має бути доступним значно ширшому колу читачів. Так склалась видавничо-комерційна концепція: нові грані таланту знаних авторів разом із несподіваним дизайном і пристойною поліграфічною якістю. — Чи можливий узагалі комерційний прибуток від видання таких вишуканих книжок, які друкуються у вас? — Так. І “Україна-Японія…”, і “Українська графіка…”, і навіть “Іоанн Георг Пінзель…” є цілком комерційними проектами. Перші дві книжки мають додатковий наклад, альбом про Пінзеля фінансово підтримали поважна компанія “Галнафтогаз” та концерн “Універсальна інвестиційна компанія” (обидві зі Львова). Насправді в Україні чимало людей потребують високоякісного (в усіх сенсах) книжкового продукту і активно підтримують його у різний спосіб. Невеличкий, але промовистий факт: альбом про маловідомого скульптора Пінзеля навіть без попередньої промоції добре продавався на книжковому ярмарку (дитячому!) в Українському домі. А монографія Ольги Лагутенко “Українська графіка першої третини ХХ століття” уже активно вивчається і навіть цитується в інших навчальних посібниках, а пройшло лише півроку з дня її виходу в світ! Я завжди вважала, що ситуація з “небуттям” модерної української культури штучно створена, що брак книжок про цей багатющий пласт культури, відсутність концептуальних виставок і оригінальних художніх проектів є величезним ідеологічним спотворенням правди про Україну. Я народилась і виросла у во: линському селі, вже 20 років живу в Києві (й завжди відчуватиму свою “земляну” природу), та роздумування над феноменами міської культури не полишали мене ніколи. Вони в Україні не протиставлені, а міцно пов’язані, але пріоритет чомусь віддається етнографічно-сільському іміджу нашої країни. Це несправедливо, бо, до прикладу, феномен панського маєтку чи містечкового житла, які були невіддільні від сільського побутування, у нас також недоосмислені й відповідно — недопредставлені. Є що робити, є чим дивувати і себе, й закордоння. — Мені відомо, що саме Вам належить чимало ідей стосовно запуску таких видавничих проектів, як “Сучасна дитяча проза”, “Україна:Японія”, “Повернення Пінзеля” тощо. Розкажіть дещо про кожний із цих проектів. — Ці проекти є результатом приватного, але вельми відкритого і насиченого емоціями спілкування. Книжка “Україна- Японія: дерев’яна архітектура” з’явилася тоді, коли я переглянула архів Галини Шевцової і обговорила її здогад щодо подібності двох таких далеких територіаль: но, а насправді — споріднених культур. “Сучасна дитяча проза” є, по суті, продовженням проекту “Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми”, адже саме тим, з ким “пройшла” тему любові до кіно, я запропонувала поділитись і своєю любов’ю до дітей. Інше питання, що не всі вони погодилися писати для дітей саме зараз, але я переконана — їхні тексти з’являться у цій серії згодом, коли вони передивляться книжки своїх колег. Альбом “Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Повер: нення” також виник із розмов з Та: расом Возняком та Іриною Магдиш, і львівський незалежний часопис “Ї” став нашим головним партнером у створенні, просуванні та розгортанні цього проекту. Він не завершився виходом роману Євгенії Кононенко “Жертва забутого майстра”. Днями видавництво “Грані-Т” уклало угоду з Володимиром Єшкілєвим із Івано- Франківська, який завершив роман про Пінзеля, але в абсолютно іншо: му жанрі. Отже, — спілкуймося із за: доволенням, й ідеї обов’язково вті: ляться! — Які ще видавничі проекти в найближчих планах видавництва? — Список вийде чималий. Із найближчих — вихід мистецького альбому Ольги Лагутенко “Україн: ська графіка першої третини ХХ століття”, книжки Галини Шевцової “Дерев’яні церкви України”, цілої серії путівників, із яких зазначу “5 шляхів зі Львова” та “Дерев’яні цер: кви Львівщини”, книжки-альбому про історію Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (йому наступного року виповниться 900 літ), ілюстрованої “Біблії з комента: рями” для дітей, 10 книжок серії “Життя видатних дітей”, унікального проекту художника Віктора Гукайла “Рустам і Сохраб” (за мотивами Фірдоусі), художнього проекту “На:
родні казки татар України” і ще де: кількох видань та серій, які зараз “у виробництві”. — На яких умовах працюєте з авторами, чи отримують вони гонорари та відсоток із продажу? Чи можете продавати авторські права закордонним видавництвам? — Так, усі наші автори та художники отримують гонорари та роялті, про які домовляємося з кожним окремо. Починаючи працювати, усім пояснюємо, що нас цікавить багаторічна співпраця, а не “разова” акція. Хай би які іміджеві дивіденди обіцяла кожна унікальна книжка. Стосовно продажу прав — обов’язково продаватимемо, особливо
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
