“Талант не вгадує час — він його передбачає”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПРОБЛЕМИ, НА ЯКІ ХВОРІЄ СУСПІЛЬСТВО
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
Віта ПАШКОВСЬКА, м. Новодністровськ
Для багатьох новодністровців приїзд у місто лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Міжнародної літературної премії “Благовіст”, члена Національного Шевченківського комітету, поета Василя Герасим’юка виявився малопомітним. Це й зрозуміло, бо збирати великі аудиторії та веселити публіку — прерогатива, наприклад, Вєрки Сердючки чи когось із державних політиків. А трудівник рими і метафори, переймаючись болячками, на які хворіє суспільство, змушує своїх слухачів думати про те, де брати ліки від бездуховності, байдужості, невігластва. Саме про це говорили учасники “круглого столу” “Проблеми сучасного українця в художній літературі”, шанувальники високого поетичного слова нашого міста. Свої запитання учасники “круглого столу” адресували трьом представникам творчої еліти — Івану Нагірняку, Мирославу Лазаруку та Василеві Герасим’юку, які разом уособлюють поняття, яке класик колись визначив як “поет і громадянин”. Ішлося про те, що, кидаючи крихти матеріальних благ своєму народу, держава геть забула про духовність нації. Василь Дмитрович наголосив, що шлях, який обрала незалежна Україна, не можуть прийняти її громадяни, бо він веде у пустелю черствості, що не властиво нам, слов’янам. “Не тільки хлібом живе людина, сьогодні нам необхідно звернутися до релігії. І нести цей світоч насамперед дітям”. Моделі, які ми залюбки перехоплюємо із Заходу і поспішаємо впроваджувати в українській освіті, також не завжди вписуються у наші стереотипи. Це стосується широкого запровадження тестування, яке не може замінити написання творів та складання зв’язних розповідей. Відзначили також, що стан книгодрукування в Україні сьогодні дуже низький. Учасники “круглого столу” у своїй розмові торкнулись і політиків. На запитання про те, чи проводяться аналогічні заходи із столичними депутатами та посадовцями, Василь Герасим’юк відповів лише гіркою усмішкою, — мовляв, не до того їм. Зате дуже схвально відгукнувся про інтелектуальний рівень спудеїв Києво-Могилянської академії: “Саме там є осередок, з якого виростає істинна держава”. За “круглим столом” було порушено низку інших дуже важливих питань, на які сьогодні справді мало зважають урядові структури. І, звичайно, — прослуховування поезії у виконанні автора. Василь Герасим’юк зачитав твори, які увійшли до останньої збірки “Папороть”. Його вірші характеризуються суворим, місцями навіть важким, стилем розміреної гуцульської коломийки. Багато з них написано верлібром — білим віршем, який також не зразу знаходить свого пошановувача. Але глибина змісту, широта образів, метафоричні перевтілення буденних речей захоплюють надзвичайно. Прикметно, що в його творчості повно розкривається тема, яку й досі неоднозначно сприймають наші співвітчизники, — ролі УПА в історії. Родом із “холодних космацьких отав”, Василь Герасим’юк у своїй ліриці помістив чеканний ритм розміреного, грізного, до поту, до заціплених рук і губ танцю “Аркан”. Навіть столиця, в якій живе сьогодні поет, постає перед читачем через авторську призму. За часточку духовності, за можливість, вчитуючись у віршовані рядки, знаходити свої відчуття учасники “круглого столу” щиро подякували його організаторам.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
