“...Зробити хоча б найменше добро любій моїй Україні”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
КУЛЬТУРА
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
Олександр ПОНОМАРІВ, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта”
У незалежній Україні почалося національне відродження маріупольських греків. Тепер півмільйонний Маріуполь є одним із найбільших промислових центрів України, але його сміливо можна назвати і столицею еллінізму в Україні. Визнаним науково-культурним осередком Надазов’я є заснований 1991 р. Маріупольський державний гуманітарний університет, ровесник незалежної України. Цей вищий навчальний заклад готує фахівців високого рівня, які досконало володіють українською, новогрецькою та ще однією з іноземних мов, новітніми інформаційними технологіями. Професорсько-викладацький склад університету на чолі з ректором, доктором політичних наук, професором, Заслуженим працівником освіти Костянтином Балабановим веде велику наукову роботу, організовує симпозіуми, конференції не лише загальноукраїнського, а й міжнародного масштабу. У травні 1999 року тут проведено Міжнародну науково-практичну конференцію “Україна — Греція: історична спадщина та перспективи співробітництва”. А цього року, 21—22 травня в університеті відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток еллінізму в Україні у ХVІІІ—ХХІ століттях”. У конференції взяли участь науковці України та Греції, а також Росії й інших країн. У доповідях і виступах ішлося про життя грецької спільноти Надазов’я, про історичні зв’язки народів України й Греції, про розвиток культури й освіти, про економічну співпрацю двох країн тощо. Грецько-українські політичні, економічні, культурні, духовні зв’яз-
Євген БАРАН, м. Івано-Франківськ
Анатолій Погрібний. Літературні явища і з’яви (Статті. Портрети. Си: луети. Наближення). — Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект:Поліграф”, 2007. — 628 с.
Так склалося в житті Анатолія Погрібного, що добрий десяток років він переважно займався публіцистикою. Це було і є на часі. Особливо у нас. Варто тільки переглянути назви книжок Анатолія Погрібного, що з’явилися в останні роки, аби пересвідчитися, наскільки важливе його публіцистичне слово: “Якби ми вчились так, як треба. Розмови про наболіле”, “По зачарованому колу століть”, “Світовий мовний досвід та українські реалії”, “Раз ми є, то де?”, “Поклик дужого чину”, “Дещо про національні пріоритети і стратегію націєвбивства”, “Умію, та не хочу, або Про фальш одного мовного етикету” та інші. Сюди ще треба додати щотижневі передачі А. Погрібного по Національному радіо з проблем української мови і українства загалом. Публіцистичну працю А. Погрібного було відзначено низкою премій із Шевченківською включно. Однак за цією невдячною публіцистичною роботою якось забулося, що Анатолій Погрібний є літературознавцем, фаховим, високопрофесійним. Свідченням цього є його наукові звання й посади — доктор філологічних наук, професор Київського інституту журналістики та Українського вільного університету (ФРН, Мюнхен). Нове видання талановитого науковця “Літературні явища і з’яви” за свідченням самого автора, є книжкою “нового й оновленого”: “По-перше, тому, що цілий ряд уміщених тут праць досі ще не були в друці й отже, йдуть до читача уперше, а, по-друге, все, що у різний час публікувалося, зазнало прискіпливого перечитування автором”. І ще з переднього слова: “Оминувши у ній свої зацікавлення як літературного критика (відбиті
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
