“...Зробити хоча б найменше добро любій моїй Україні”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
КНИЖКА НОВОГО І ОНОВЛЕНОГО…
Слово Просвіти, №28 за 2007 рік
вони у кількох моїх книжках та численних статтях і рецензіях), зміст її я сконцентрував довкола того, що привернуло мою увагу в теорії та історії літератури”. Книжка має чотири великі розділи: “Статті”; “Портрети”; “Силуети”; “Наближення”. Відкриває перший розділ стаття “Естетичні виміри художнього конфлікту”, в якій А. Погрібний повертається до наукової проблеми, що їй свого часу присвятив докторську дисертацію “Художній конфлікт і розвиток сучасної радянської прози” (К.,1981). Розглянувши історію питання і наукові дискусії навколо проблеми художнього конфлікту, дослідник приходить до виважених і об’єктивних висновків: художній конфлікт “охоплює і сферу змісту, й сферу форми”, що “дозволяє відчути цілісність твору”; “художній конфлікт володіє значними ресурсами в досягненні системності аналізу творів”; “виявлення типологічної своєрідності конфліктів часу — це один з ключів до розкриття тенденцій руху літератури в різні періоди й епохи, в тому числі й літературного процесу наших днів”. Не менш важливими є міркування дослідника, присвячені феномену письменницької публіцистики, жанру рецензії в сучасному літературному процесі, еволюційному вияву модернізму в українській літературі, людинотворчому покликанню літератури, проблемі сучасного стилю, універсалізму слова українських письменників… Усі ці міркування, хоч і висловлювалися в різний час, не втратили своєї актуальности. Наприклад, у статті “Ще раз про сучасний стиль” (1985), А. Погрібний наводить спостереження Льва Толстого про спекуляцію стилем окремими літераторами: “А техніка тепер дійшла до дивовижної майстерності. Яка-небудь Лухманова чи Дмитрієва так пише, що просто диво; де вже Тургенєву або мені, вона нам наперед сорок очків дасть!”
Дослідник проводить паралель із сучасним станом літератури: “Привертає увагу, як прагнуть деякі прозаїки, незважаючи на змістово-художню слабкість своїх творів, перебувати, як кажемо, на висоті формальних здобутків письма”. Ці висновки А. Погрібного варто було б пам’ятати сучасним літературним нуворишам a’la Andruchovycz. Бо в сучасному літературному процесі давно перейдено межу, від якої застерігає А. Погрібний, але сучасне свідоме чи неусвідомлене безпам’ятство ще не означає правоти тенденції, яка набрала розгону… У розділі “Портрети” маємо три вже апробовані дослідження А. Погрібного “Яків Щоголів”, “Борис Грінченко”, “Олесь Гончар”. Імпонує чіткість факту, виваженість оцінок, скрупульозність аналізу, внутрішнє розуміння естетичного й етичного конфлікту, в якому перебували митці, незаанґажованість висновків і бажання зрозуміти позицію письменників. Це той рівень фахового прочитання, де потрібно сприймати і оцінювати не тільки розумом, а й серцем. А. Погрібний володіє цим інструментарієм і має велике й добре серце. Третій і четвертий розділи між собою подібні (“Силуети” і “Наближення”). “Силуети” містять статті, присвячені Т. Шевченку, П. Кулішу, П. Кузьменку, І. Нечую-Левицькому, І. Манжурі, Г. Григоренку, В. Леонтовичу, Д. Гуменній, П. Тичині. До кожної постаті А. Погрібний знаходить свій ключ розуміння. Трактування й оцінки дослідника приймаєш беззастережно, бо в них виявлено найпосутніше і найвизначальніше кожної яскравої творчої індивідуальності — любов до України. Ці оцінки позбавлені псевдонародницького патосу й популізму. Все тут виважено, об’єктивно й точно. Розділ “Наближення” — це своєрідне авторське входження в тему. Ці матеріали більше нагадують тезисні міркування, коли дослідник не встигає ширше, глибше проникнути у творчу лабораторію чи біографію того чи іншого письменника. Діапазон охоплення широкий — від початків нової літератури (І. Котляревський, М. Шашкевич) до сучасних днів (Ю. Мушкетик, Д. Павличко, Б. Олійник). А між ними такі постаті, як М. Венгер, П. Чубинський, О. Русов, Олена Пчілка, Б. Антоненко-Давидович, М. Кушнір та інші. В окремих із цих матеріалів присутні елементи спогадів (як-от у матеріалах про П. Тичину чи Б. Антоненка-Давидовича). Ця книжка є добрим подарунком усім шанувальникам української літератури. Рівень письма тут вимірюється рівнем авторського осягнення Слова і рівнем відповідальності за Слово, що засвідчує яскраву творчу і наукову особистість Автора.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
