Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Глибокої музики бояться диктатори і примітиви”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ДУХОВНИЙ ПРОСТІР

Слово Просвіти, №28 за 2007 рік

метою мали бути встановлення авторського права та захист матеріальних інтересів членів секції (протокол зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського). До таких було зараховано спадкоємців М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Демуцького, а також П. Гончаров і Григор’єв (Київ), Я. Яциневич і П. Толстяков (Одеса), Ф. Попадич (Полтава), Л. Лісовський, Крижанівський, Драненко (Харків), О. Дзбанівський як уповноважений Правління УТоДіК’у. Крім того, було ухвалено “сповістити про організацію церковної секції” спадкоємців Я. Степового, Г. Давидовського та ще деяких композиторів, а також відрядити О. Дзбанівського до Києва з метою “виявити духовних композиторів, що там мешкають, і записати їх у члени УТоДіК’у” (ф. 67, од. зб. 163). Проте для будь-кого з композиторів мати стосунок до цього жанру ставало дедалі незручніше. Показова ситуація навколо доробку Якова Яциневича, що активно працював як церковний композитор. 29 червня 1929 р. на своєму засіданні Вищий музичний комітет Відділу мистецтв Управління політосвіти Наркомосу УСРР на чолі з П. Козицьким прийняв постанову, згідно з якою хори Яциневича “А вже красне сонечко” та “В нас міць” були дозволені до виконання, про це зроблено відповідні відмітки на титульних листах рукописів (ІР НБУВ, ф. 1, од. зб. 1451, 1452). Але 22 липня 1930 р. ці самі твори розглядаються повторно, і комітет уже виносить негативне рішення щодо можливості їхнього активного соціального функціонування: на рукописах ставиться штамп “до ви-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин