Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Треба докласти всіх зусиль, щоб об’єктивна історія стала надбанням молодої генерації українців”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ЧОМУ НА СХОДІ УКРАЇНИ У ПРЕЗИДЕНТА ТАК МАЛО ОДНОДУМЦІВ

Слово Просвіти, №28 за 2008 рік

Ірина МАГРИЦЬКА, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, голова Луган" ської обласної філії Асоціації дос" лідників голодоморів в Україні За дуже нелегку справу взявся Президент Віктор Ющенко, нама" гаючись поставити на належний державний рівень визнання Голо" домору 1932—1933 років актом ге" ноциду українського народу та увічнення пам’яті його жертв. За попередника Л. Кучми тему Голо" домору актуалізували лише раз на рік. Сьогодні з вуст Віктора Андрі" йовича чуємо її розвиток мало не щодня. Мені хвилювання Президента з цього приводу цілком зрозумілі, адже, готуючи до друку книгу “Вря" тована пам’ять. Голодомор 1932— 33 років на Луганщині: Свідчення очевидців”, я записала й розшиф" рувала не одну сотню спогадів сво" їх земляків і напевно знаю, що без історичної пам’яті нашому сус" пільству ніколи не стати на цивілі" зований і демократичний шлях розвитку. Із почутих мною розповідей свідків Голодомору постає жахлива картина справжнього геноциду ук" раїнського селянства, коли через вилучення владою всього їстівного на Луганщині вимирали цілі сім’ї (вони тоді були великі, багатодітні) і навіть села. Геноцид, здійснений у формі Голодомору, хоч і був спря" мований на знищення лише части" ни українських селян, мав для на" шого народу важкі генетичні та на" ціоруйнівні наслідки. Зважаючи на труднощі нашого теперішнього державотворення, постає запи" тання: а чи не має цей нищівний ет" ноудар 1933"го характеру незво" ротної дії для українства?.. Спілкуючись із різними людь" ми, як дослідник Голодомору цікав" люсь їхнім ставленням до цієї те" ми. Дуже мало зустрічаю своїх од" нодумців. Це внутрішньо інтеліген" Стефан КОМАРНИЦЬКИЙ, Великобританія Голодомор. Тепер ми маємо доступ до архівних джерел, із яких можна зрозуміти справжні причи" ни голоду в Україні. У серпні 1932" го Сталін написав до Л. Каганови" ча: “Самое главное сейчас Украи" на. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украи" ны около 50&ти райкомов выска" зались против плана хлебозаго" товок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит де" ло, как утверждают, не луч" ше…” Сталін організував голод як зброю проти незалежного розвит" ку українського народу з наміром закріпити радянську владу в Укра" їні. Українські правозахисники на" писали звернення у зв’язку з тим, що деякі “персони” в Росії запере" чують правду про Голодомор. У зверненні змальовано страшну картину Голодомору в Україні та на Кубані, де 1932 р. заносили села на “чорні дошки”: оточених озброєни" ми військовими селян у своїх до" мівках прирекли на голодну смерть. Уся територія УРСР була нашпигована заградзагонами, щоб заблокувати виїзд голодних у сусідні райони Білорусі й Росії (ди" ректива ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 22.01.1933 р.). Таких заходів біль" ше ніде і ніколи в СРСР не застосо" вували. У Постанові ЦК Компартії та РНК СРСР від 14.12.1932 р. “Про тні люди (освічені й не дуже), наді" лені мораллю. Це й ті, кого тор" кнувся сам Голодомор, та їхні дітий онуки, яким батьки й діди про це розповідали. Більшість людей ма" ло знає про цю подію — елемен" тарно через брак інформації. Мож" ливо, тому виступи Президента щодо Голодомору сприймають як політично заанґажовані й часом набридливі. Серед студентської молоді, позбавленої національної свідо" мості та орієнтованої на спожи" вацькі цінності, інколи зустрічаю людей, що не можуть приховати свого психологічного дискомфор" ту від самого слова “Голодомор”. Навчилася приховувати його міс" цева влада з президентської вер" тикалі, адже їй треба залишатися біля керма. Медійники часто далекі від усього українського і прихильні до всього інтернаціонального (розу" мій “російського”), або, навіть як" що й мають відмінну від своїх колег думку, змушені писати й озвучува" ти в ефірі те, що скажуть їхні госпо" дарі — обл" або райради чи місце" ві олігархи, в чиїх руках ці медіа. У результаті такої роботи місцевих ЗМІ все, що стосується Голодомо" ру, як правило, журналісти інтер" претують не з української, держав" ницької точки зору, або зовсім за" мовчують, зводять нанівець. На презентацію книги “Врято" вана пам’ять”, яка відбулась у бе" резні цього року, запросили нібито всіх луганських журналістів. При" йшло дуже мало (очевидно, інші отримали від свого керівництва вказівку ігнорувати цей захід). Со" рок хвилин я розповідала про не" легку, але цікаву роботу над книж" кою, наводила вражаючі факти, ді" лилася спостереженнями й вис" новками. А в місцевих газетах не знайшла навіть короткої інформа" ції ні про презентацію, ні про саму книжку. Одна журналістка ставила мені провокаційні запитання: “А ви доведіть, що це був геноцид саме хід хлібозаготівлі на Україні, Північ" ному Кавказі та у Західних облас" тях” “проблеми” хлібозаготівель в Україні та на Кубані пов’язували з “неправильно проведеною” полі" тикою українізації. Беручи до уваги зумисне ство" рення голоду в Україні, маємо го" ворити правду: Голодомор був од" ним із найстрашніших геноцидів в історії людства. На жаль, сучасний британський уряд не має бажання визнавати Го" лодомор як геноцид. Його дослід" ження цього питання, яке я отри" мав від Міністерства закордонних справ у березні 2008 р., вразило глибоким цинізмом британських високопосадовців. У жовтні 2006 року Посол Британії в Україні звер" нувся до офіційного Лондона з проханням про допомогу в розвит" ку консолідованого підходу до пи" тання Голодомору та з пропозиці" єю провести дослідження англій" ських фахівців як перший крок до оформлення чіткого ставлення до українців!”, але так нічого про захід не написала. Зате два телеканали — ЛОТ і ЛКТ (один підпорядкова" ний обладміністрації, другий — облраді), наче змовившись, пода" ли в ефір лише одну малозначущу фразу одного з промовців. В очах тих, хто був на презентації, це мало вигляд насмішки з книги та її авто" ра. І вже зовсім саркастичним ста" ло повідомлення на сайті ЛОТу про те, що побачила світ книга про Го" лодомор на Луганщині під назвою “Втрачена пам’ять” (чому б уже не назвати її “Амнезія пам’яті”?). Мені відомі випадки, коли жур" налісти газет — друкованих орга" нів районних рад, отримавши в по" дарунок цю книгу, казали своїм ко" легам, що ніколи не використову" ватимуть наведеного в ній фактич" ного матеріалу. Натомість деякі місцеві газети люб’язно надають свої шпальти позаштатним авто" рам — так званим “ветеранам Ве" ликої Вітчизняної війни”, які з усіх сил доводять, що Голодомор 1932—33 років не був для українців геноцидом, а від голоду тоді по" страждали всі народи Радянського Союзу (напрочуд схожу думку сьо" годні артикулюють російські полі" тики і вчені). Депутати місцевих рад доне" давна ігнорували такі заходи, як покладання квітів до пам’ятних знаків жертвам Голодомору на Лу" ганщині, відкриття пам’ятників і виставок, присвячених цій події, не брали участі в тематичних “круглих столах”. Зате із задоволенням з’являлися на телепередачі, де можна було висловитися з запере" ченнями Голодомору. Найактивніші депутати на про" тивагу ініційованим Президентом проводять власні, абсолютно про" тилежні за змістом заходи: недав" но депутат Луганської міської ради Арсен Клінчаєв і ще кілька активіс" тів із Партії реґіонів заклали в цен" трі міста камінь, де буде встановле" но “пам’ятник жертвам ОУН"УПА на Луганщині”. Якщо для пам’ятника 75"х роковин Голодо" мору. Держслужбов" ці не вислали мені повної версії цього листа, цитуючи анг" лійський закон про доступ до інформа" ції, відповідно до якого вони мають право засекречувати дані у зв’язку з мож" ливим погіршенням стосунків з іншими державами. Мені написали, що подання повно" го змісту листа може зіпсувати стосунки з Україною. Аналізуючи дослідження уря" дових експертів, можу сказати, що вони дуже обережно збирали ма" теріали і не звернули уваги на клю" чові факти. Їхня головна мета поля" гає в тому, що Англія не хоче визна" вати Голодомор геноцидом. До то" го ж, не проведено серйозного дослідження та не проаналізовано деталей створеного штучно голо" ду. На жаль, чиновники написали жертвам Голодомору на Луганщині місцева влада довго не виділяла місця, то для цього — не сумнівай" мося — найкраще місце знайдуть без будь"яких зволікань. А хто ба" чив проект їхнього пам’ятника, ка" же, що він за формою і задумом до болю схожий на майбутній пам’ят" ник жертвам Голодомору, який пла" нують встановити в Луганську (чи це не ще одна гримаса тих, хто не має ні честі, ні совісті, зате вдає, що живе в демократичному громадян" ському суспільстві?). Одностайно підтримали й на" віть випередили своїх обласних ко" лег районні “реґіонали” (саме представники Партії реґіонів кіль" кісно переважають серед депута" тів усіх рівнів на Луганщині). Так, у Сватівському районі, який під час Голодомору втратив не менше по" ловини своїх мешканців, уже вста" новили не лише пам’ятник його жертвам, а й “жертвам ОУН"УПА”: кажуть, що одна сватівчанка за комсомольською путівкою поїхала після війни на Івано"Франківщину й там її закатували “бандерівці”. Ця тема дуже популярна в обл" і рай" радівських ЗМІ, зате на об’єктивне висвітлення теми Голодомору тут досі накладено табу. Віднедавна з місцевими “реґіо" налами” відбуваються дивні пере" творення: із районів повідомляють, що їхні депутати почали брати участь у заходах, які ініціює Прези" дент, — зокрема у відкритті пам’ят" ників померлим голодною смертю своїм землякам. Не думаю, що роблять вони це свідомо, з ідейних переконань, а також “для галочки”. Усім відома сувора партійна дис" ципліна Партії реґіонів, і в Києві, напевно, не потерпіли б такої са" модіяльності від однопартійців. Мабуть, це “перші ластівки” — про" вісниці якихось змін у Верховній Раді… Розповідаючи читачам про ставлення своїх земляків до теми Голодомору, не назвала ще однієї категорії. Це — майбутні громадя" Віра Кулеба. “Голодомор в Україні 1932—1933 років” кілька образливих слів і про україн" ців, наприклад те, що українці в ді" аспорі користувалися Голодомо" ром як “доказом смертоносного й антиукраїнського характеру ра" дянської влади”. Читаючи ці слова, маємо пам’ятати, що українці в ді" аспорі робили щось для невинних людей, що помирали, та пробува" ли порушувати питання про Голо" домор, щоб зупинити ці страшні події — смерть 8 мільйонів наших співвітчизників. Урядові дослідники погоджу" ються з тим, що голод був планом ни України. Деякі вчителі шкіл і лі" цеїв, знаючи особисто або через своїх знайомих про мої досліджен" ня цієї теми, організовують мені зустрічі зі своїми вихованцями. Провівши кілька лекцій, я була при" ємно вражена тим, з яким інтере" сом діти слухали розповідь. В очах жодної дитини я не побачила бай" дужості, жоден не заперечував Го" лодомору. Упевнена: якщо в цих учнів є вчителі, які розуміють, на" скільки важлива для молоді істо" рична пам’ять, то з них виростуть справжні громадяни України. Разом з тим сумніваюся, що вся наша учнівська молодь через кілька років стане саме такою. Адже в се" редніх навчальних закладах Луган" ської області зараз працює чимало вчителів, які за жодних обставин не хочуть подивитися на нашу історію українськими очима і не дають це зробити своїм учням. Естафету від таких учителів згодом переймуть викладачі ВНЗ, які мало відрізняють" ся від своїх шкільних колег. Якщо більшості людей серед" нього і старшого віку вже важко змінювати свої погляди на україн" ську історію, бо їхній світогляд формувався за радянських часів, то незалежній Українській державі треба докласти всіх зусиль, щоб об’єктивна історія стала надбан" ням молодої генерації українців. Інакше сама держава не матиме майбутнього. На моє переконання, тут недостатньо самих заяв та ука" зів Президента і не досить активної роботи новоствореного Інституту національної пам’яті. Тут уже хто кого переможе: або реліктові імперські сили — спадко" ємці репресивних органів, що здій" снили проти України злочин 1932— 33 років і які сьогодні мають міцні позиції в усіх державних і недер" жавних українських структурах, або Українська держава, яка спро" можеться врешті"решт налагодити й систематизувати роботу з проб" лем історичної пам’яті й донести її передусім до молодого покоління. Сталіна, але вони заперечують “ук" раїнську специфіку” Голодомору. Для мене як для англійця таке негативне ставлення англійського уряду до українців абсолютно не" прийнятне: через свою відмову визнати Голодомор він став поміч" ником самого Сталіна. Танцюючи зі Сталіним на могилах замордова" них людей, урядовці забули свої обов’язки перед людством. Голо" домор був злочином проти кожно" го з нас. Ми маємо пам’ятати правду разом, бо немає іншого шляху. В Україні влітку жито розливається золотими хвилями, насипано маками, немовбито крапля& ми червленої крові. Буряки проростають зеле& ними блискавками і марширують батальйони овочів. Цей край — земля природного багатства й родючості. Але Голодомор 1932—1933 років був не химерною примарою: він забрав життя мільйонів невинних людей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин