Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Національний дух формується в серці й виявляється в рідній мові”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

МОВА ЄДИНА

Слово Просвіти, №28 за 2008 рік

Богдан Ткачик. “Гетьмани України” право та обов’язок і було законом для кожного громадянина. Коли душа в люди" ни, в народу — програма їхнього само" розвитку, то рідна мова — провідний ін" формаційний канал цієї програми, який проходить крізь серце. Рідна мова — це мова серця й душі, вона єднає людей у на" род як збірну особу й цілі його покоління — в неповторний світ національної культу" ри. У світі культури животворить націо" нальний дух, який зріє в серці людини, на" роду, пульсує в рідній мові й розкриваєть" ся в програмі душі. Душа людини від на" родження спрямована на позитивні, ду" ховні, безвічні прагнення, а в процесі не" праведного життя зазнає збоїв, переп" рограмування на негативні, матеріальні, проминущі потреби — деградує. Оновити програму саморозвитку людина спро" можна моральною гігієною. Звільняючи свідомість від упереджених думок і нав’язливих ідей, очищаючи серце висо" кими духовними прагненнями, особис" тість висвітлює свою внутрішню сутність і осягає програму саморозвитку. Основна функція організму людини — забезпечити життя душі, первинного й найтоншого ме" ханізму людського єства. Програму душі особистість реалізує моральною волею. Так і народ як збірна особа спроможний моральною волею національного духу від" лагодити й здійснити програму свого са" морозвитку. “…Нема ніяких т. зв. об’єк" тивних перепон до вивищення й утвер" дження наново великого народу, що мав поразку. …Призначення України тільки в ній самій, її доля в її людях та в їх мораль" них і матеріальних засобах” (Ю. Липа). Доля як життєва програма народу закар" бована в його збірній душі, а моральна во" ля діє через її збірне серце. Первинне ду" ховне прагнення людської душі жити — ді" єва суспільна сила. “Душа народу ство" рює державу” — в цій філософемі зафік" совано досвід японського національного державотворення. На засаді національно" го духу ґрунтує свою теорію права й П. Юркевич: “Певна національність даєть" ся взнаки як потужна влада… — всі ці ри" си народного генія… надають законо" давству особливого національного харак" теру. Отже, національний дух є вищим за" конодавцем, який настановляє, що слід визнати правом і що треба відкинути”. Розглядаючи право як явище націо" нального духу, історичного характеру народу та одвічної ідеї правди, П. Юрке" вич обґрунтовує надзвичайно актуальне й нині переконання, що дух народу вияв" ляється в його законах через мораль" ність влади, а запозичені закони лише тоді працюють на суспільні інтереси, коли вписуються в контекст духовних і суспіль" но"політичних традицій нації. Моральність законів і влади забезпечують самі люди спільним дотриманням одвічної ідеї прав" ди, яка не залежить від зовнішніх, мінли" вих і проминущих подій історії. Досі народ наш тримається лише індивідуальною мо" ральністю, внутрішньою волею окремих людей, але ще не спромігся відродити на" ціонального права, яке, за П. Юркевичем, “вивищується над індивідуальною осно" вою вчинків і є нормою взаємодії”. Для ефективного утвердження дієвості української мови як етноконсолідуючого, націотворчого, державотворчого чинника в Україні слід сформувати загальнодер" жавну систему мовно"правової політики, заснованої на традиційних засадах мо" ральності й національного права. Для реа" лізації державної мовно"правової політики в Україні можна скористатися досвідом передових європейських країн, зокрема, Франції щодо використання французької та іноземних мов у французькому інфор" маційному просторі. У багатьох європей" ських країнах існує досить сувора система квот, що регулює кількість закордонної ін" формаційної продукції в національному ін" формаційному просторі. Державне патро" нування державної мови повинне мати стратегічну мету: повернення українській мові у власній країні тих прав і можливос" тей, яких вона була позбавлена, перебува" ючи під імперським гнітом, заборонами. Найбільша за територією європейська держава, яка існує на власних етнічних землях, не може бути марґінальною, а тільки традиційною і національною.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин