“Війна за єдиний культурно1духовний простір триває”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
МІНІСТЕРСТВО ЯК АРТ-ГАЛЕРЕЯ
Слово Просвіти, №28 за 2008 рік
титуція, як міністерство, ще потрібна. Інше питання, який вона має зміст і підтекст. Маємо знати, що управління культурою і культурна політика — це абсолютно різні поняття. Я не думав, що матиму стільки непорозумінь з цього приводу, але разом із тим від" чуваю великі зрушення. Забігаючи наперед, скажу, що з вересня ми хо" чемо перетворити міністерство куль" тури на арт"галерею “Мінкульт” для того, щоб воно стало доступним, бо саме міністерство має бути коорди" натором відкритого культурного жит" тя. На жаль, громадський рух як запо" рука такого життя у нас досить слаб" кий. Як, до слова, зв’язок між самими міністерствами. Перше, що ми зро" били, — уклали угоди про співпрацю. Тому що багато є спільного, зокрема між Міністерством сім’ї, молоді та спорту і Міністерством культури. Та" ких угод є вже до десятка, і вони по" чинають працювати. Нині для нас ду" же важливі громадські організації та наглядові ради. Ми запропонували нову концепцію створення наглядо" вих рад, бо вони перетворювалися на ки" шенькові. Їхня мета була нечіткою, і в цьому сенсі вони дуже легко працювали, бо нічого не робили. Розуміємо, що уряди, особливо україн" ські, недовговічні. Тому важливо створити такі засади, які працювали б довго і виводи" ли б культуру на вищий щабель розвитку. Підштовхнути культуру до розвитку! Сьогод" нішню аморфність та інертність пояснюють обмеженим фінансуванням. Це неправда, бо під цікавий та важливий проект гроші зав" жди можна знайти. Теорії та ідеології культурної політики ми присвятили дуже багато часу. Потреба в концептуальності давно назріла. Стратегія розвитку залежить від умов, у яких перебу" ває культурно"духовний простір країни. Нап" риклад, розмовляючи з міністром культури Португалії, я зрозумів, що їхня країна має схожі проблеми, бо повинна захищати влас" ний культурно"духовний простір від іспан" ської експансії. Щоправда, зустріч із керівниками управ" лінь культури справила сумне враження. По" перше, міністерство має неповну структуру. Чи можна уявити його без відділу інформа" ції? Очевидно, у ХХІ сторіччі уже неможливо. Половину штатного розкладу управлінь культури скоротили. Чому? У зв’язку з тим,
що вилучено цілі сегменти культури: “спад" щину”, “туризм”, “кіно”, “мову”. Чим займаються місцеві управління? Ор" ганізацією концертних заходів до державних свят: до днів Конституції, Писемності, Неза" лежності… Якщо ми зараз не розворушимо цю ситуацію, то вона трохи поліпшиться в Києві, але не в Україні. Те, що зруйнували по" літики, культура повинна залатати. Маю на увазі творення єдиного культурно"інформа" ційного простору з реґіональними особли" востями, тобто і в Севастополі, і в Чернівцях маємо з тією самою увагою та принциповіс" тю святкувати, наприклад, День міста, вико" ристовуючи не політичну ідеологію, а культу" ру високого рівня. Що сьогодні для мене як для міністра виграшне? Звичайно, маю найліпший бюд" жет за 16 років. Але можна мати бюджет ут" ричі більший, та він не спрацює. На моє пе" реконання, потрібно розширювати наш інно" ваційний простір, використовуючи досвід західних сусідів. За 16 років Незалежності не було ухвале" но жодного закону щодо культури, крім од" ного"єдиного від 2008 року. Ми не маємо ви" роблених сучасних умов і норм, які давали б розвиватися культурним галузям самостій" но. Я призупинив проект Закону про меце" натство. Чому? Тому що працювали над за" коном про національний культурний продукті вже надіслали його суміжним міністерс" твам гуманітарної сфери для внесення поп" равок. Прагнемо, щоб цей закон потрапив у Верховну Раду з низкою законів про меце" натство. Звичайно, це революція, довгоочі" кувана реформа. Для мене сьогодні створення законодав" чої бази — першочергове завдання. Якщо у цьому не просунемося вперед, то й далі топ" татимемося і плакатимемо. Для ефективної політики ми усвідомлює" мо важливість співпраці з громадським та бізнесовим середовищем. Сьогодні є уже понад десять бізнес"проектів, які самі “при" ходять” у міністерство. Бізнесмени хочуть вкладати гроші в культурні проекти. Зокре" ма, є ідея створити на Волині потужний ет" нографічний музей, як у Пирогові, бо саме на Волині ще збереглася та патріархальна культура, яку варто законсервувати. Далі — “Тема Голодомору 1932— 1933 рр.” З метою визнання світовою гро" мадськістю Голодомору в Україні актом ге" ноциду в інших державах світу відбулися програми пам’яті жертв. А це понад 500 ти" сяч євро за оренду філармоній у тих країнах,
в яких ми перебували і перебуватимемо. Це вкрай потрібні витрати. Є людина, яка хоче побудувати музей Івана Марчука. Інший спонсор хоче відкрити музей Катерини Бі" локур. Фонд Пінчука знову вийшов із пропо" зицією провести бієнале наступного року. І можна згадати ще з п’ять проектів, зокрема план щодо впорядкування могили Тараса Шевченка. Люди готові пожертвувати гроші, щоб зробити реконструкцію. Триває бо" ротьба за нову ідеологію музеєфікації в Ка" неві. Дуже непросто відмовитися від стере" отипу і показати Шевченка з погляду сього" дення. Звичайно, чим швидше й енергійніше запрацює громадський рух, тим ефективні" ше відживатиме функція міністерства куль" тури. Ми хочемо мати новини спорту і нови" ни культури на телебаченні. 48 мільйонів на" селення — і жоден канал не впроваджує цьо" го! Щодо телеканалу “Культура”, то він має негативну репутацію. Треба створити щось нове, і нині цю пропозицію ми розглядаємо. До слова: на засіданні Сенату Наглядової Ради Європейського культурного парламен" ту, під час якого обговорювали місце прове" дення 2009 року чергової сесії парламенту, серед міст"претендентів обрали українську столицю. Це наша перемога, тому що за ме" жами Євросоюзу сесія парламенту ще не відбувалася. В українському кіно не все так погано, як ми звикли вважати. Створили нову експер" тну раду, яка розглядає сценарії. Сьогодні всі фільми іноземного виробництва дублю" ють, озвучують чи субтитрують українською. За цей час валовий збір від кінопоказів по" рівняно з 2007 роком зріс на 4 %. У вересні—жовтні плануємо на високому рівні провести ювілей кіностудії ім. О. Дов" женка. Нині працюємо над її технічним пере" оснащенням. Потрібно змінити обличчя кі" ностудії, щоб було престижно там працюва" ти. Створити музей, сучасний кінозал. Сло" вом, плани амбіційні…” Звіт міністра культури і туризму тривав не менш, ніж дві години. За цей час можна було зрозуміти, що у пана Вовкуна і справді амбіційні плани. Якщо не жартує… Наприк" лад, оглядач газети “24” пан Володарський запитав у міністра, чому в них настільки різ" няться цифри. Мовляв, за його інформаці" єю, валовий збір від кінопоказів, навпаки, катастрофічно впав до 30—40 %. Чиї цифри наближені до істини — нам невідомо. Проте зрозуміло, що війна за єдиний культурно"ду" ховний простір країни триває.
коліннєвою боротьбою. По"друге, Дзюба, який пише про передумови культурного оп" тимізму в нашій державі, сам стає гарантом цього оптимізму. Як і гарантом оптимізму “Сучасності”.
Матеріали підготувала Уляна ГЛІБЧУК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
