Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 28 (613), 14—20 липня 2011 ЮРІЙ МУШКЕТИК: ЗА- ХИЩАЙТЕСЬ, УКРАЇНЦІ!
Слово Просвіти, №28 за 2011 рік
Колаж Євгена Букета
“Коротко, як діагноз” — цим костенківським рядком можемо означити подані тут максими із “Записок українського самашедшого” — книжки, що відкрила літературний 2011-й, викликала найбільший читацький інтерес, причина якого не лише в імені автора: уперше за двадцять років незалежності точно сформульовано й озвучено питання до суспільства, в якому “щось нуртує,.. шукає виходу і вдаряє в глуху стіну”, а “самій Україні нема куди йти зі своєю правдою у світі”. Чи відповіли ми на ці питання? Чи чуємо своїх письменників, які не мовчать? Чи стала нація на “лінію оборони”, яку “тримають живі”? Письменницькі публікації в сьогоднішньому числі “Слова Просвіти” є нашою спробою вийти на діалог “письменник-читач”: ми готові продовжити його на сторінках тижневика.
“Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови. Але ж якщо мова — це Дім Буття, то чого ж ви мене виживаєте з мого власного дому?!”
“Я ніколи не дозволяв собі думати, що в Україні є п’ята колона. Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: “Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!” Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються — чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет”.
“Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим вхо-
ІВАН ДЗЮБА: НАДІЯ — НАД УСЕ. ВІРА — НАД УСЕ
ЛЛііннаа ККООССТТЕЕННККОО::
ЧАРІВНИЙ СВІТ ГАЛИНИ СЕВРУК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
