Культура · “Таке враження, що у цій жінці бродять чужі долі, як у софійських голосниках луни минулих віків”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ВІДЧУТТЯ ЧАСУ… ВІДЧУТТЯ ГЛИНИ… ВІДЧУТТЯ ЖИТТЯ…
Слово Просвіти, №28 за 2011 рік
Стиль Галини СЕВРУК у кераміці — ота надзвичайна пластичність глини, яка в руках мисткині може воднораз “претендувати” і на дерево, і на метал, почасти й благородний, отой зворушливий гротеск, який дивним чином урельєфнює внутрішній світ її героїв — настільки яскравий і неповторний, що його ніколи не сплутати ні з яким іншим. Це стиль лише Галини Севрук — мисткині, яка вписала свою незабутню — українську — сторінку у світове мистецтво.
Так, один із дуже дальніх у часі предків Ва# силь Барський (1701—1747) був відомим мандрівником, філософом, антіохійським ченцем, старостою Успенського собору в Києві; його брат Іван (1713—1785) — од# ним із засновників української барокової школи, відомим архітектором. Мати май# бутньої художниці Ірина Григорович#Бар# ська — донька відомого адвоката Дмитра Миколайовича Григоровича#Барського, мала гарну освіту, була людиною неабияко# го духовного потенціалу й ерудиції, само# віддано опікувалася освітою дітей. Батько Сильвестр Мартинович був талановитим архітектором, фахівцем із мостобудування. Суворий і вимогливий, проте для доньки він завжди був однодумцем, підтримував її у всіх творчих починаннях. Пізніше бать# кові риси оживуть у численних керамічних роботах мисткині, зокрема в образі київ# ського зодчого Милонога. 1944 року Галині Севрук тоді йшов п’ятнадцятий рік, Сильвестра Мартинови# ча запросили на роботу в київський “Діп# роміст”. У спустошеному місті, коли надто гострою була проблема житла, притулком для родини стала одна із софійських келій. Неначе з самого початку Софія Київська взяла під опіку молодий талант, аби поді# литися своїми таємницями, пробудивши загострене відчуття часу. А ще на тому міс# ці, що береже пам’ять століть, доля подару# вала дівчині щасливе спілкування з мис# тецькою родиною Світлицьких, із якою познайомила її тітка, музикант і педагог Марія Липська.
Подальшу долю Галини Севрук великою мірою визначили незабутні студії Григорія Світлицького, на яких довершений худож# ник, глибокий знавець світового мистецтва, в умовах повної ідеологічної задухи форму# вав мистецьке вільнолюбство своєї учениці. Він навчив її багатьох цінних для митця ре# чей: відчувати колір, форму, текстуру мате# рії, вміння проникати в глибину речей, на# решті, він прищепив їй сміливість у мис# тецьких пошуках. Вдячна пам’ять мисткині сповнена надзвичайним теплом до цієї не# пересічної особистості: “То було входження у світ мистецтва, краси і духовності. Світла аура цього симпатичного і тонкого естета заворожувала мене, утверджувала рішення стати художником”. Незабутні студії Григо# рія Петровича, навчання в київській худож# ній школі зі ще живими традиціями живо# писної майстерності Миколи Мурашка сформували з Галини Севрук самодостат# нього митця, з гострим неприйняттям ідео# логічної фальші. Тому художній інститут не був таким уже важливим етапом у її мис# тецькому й світоглядному становленні. Натомість таким етапом стало спілку# вання з однодумцями у тільки#но створе# ному Клубі творчої молоді. Тут бували Ва# силь Симоненко, Василь Стус, Іван та Лео# ніда Світличні, Богдан Горинь, Іван Дзюба, Михайло Брайчевський, Микола Вінгра# новський, Алла Горська та ін. “К.Т.М.”, або Клуб творчої молоді, — згадує Галина Сев# рук, — був академією духовності, пізнання та практичної діяльності серед загальної атмосфери задухи сталінського режиму”. В самому повітрі Клубу носилися ідеї націо# нального відродження. “К.Т.М.” був для творчої молоді, мов криниця для спраглих. Під впливом лекцій з історії України, архео# логії, літературознавства, виїздів по істо# ричних місцях, дискусій із суспільно#полі# тичних питань молода художниця почала дедалі частіше замислюватися над своїми коренями — чому вона, будучи однією з ла# нок такого славного українського роду, не спілкується українською мовою. “Мені раптом відкрилися очі: як можна бути ху# дожником в Україні і не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва? Я знала, що ці дисципліни ні у ВНЗ, ні у школах не викладалися… Легше було ли# шитися на старих позиціях, але я вже не могла і не хотіла. Я вже бігла вперед, спо# тикаючись та падаючи ледь не на кожному кроці”. Такими ж думками переймалася найближча подруга молодої художниці Ал# ла Горська. Подруги домовилися переходи# ти якнайшвидше на українську мову. Це була вже зовсім інша Галина Севрук. Тепер вона спрагло шукала в монументаль# ному мистецтві, до якого тяжіла її душа, шляхів до давніх українських традицій, зокрема до традицій бойчукістів, затавро# ваних радянською ідеологією. Її талант до узагальнення та стилізації проявився вже в ранніх мозаїчних роботах, таких як “Лісова пісня”, “Лілея”, проте справжнього підне# сення він набув у керамічних роботах, нат# хненних блискучими лекціями з історії Ук# раїни#Русі Михайла Брайчевського. Мис# ткиня з часом зосереджує свою увагу після
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
