Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Доля · “Без жінок зоря і вечір життя були б безпомічні, а його полудень — без радості”. П’єр Бауст · с. 13сторінка оригіналу ↗

«ЯКИЙ ЧОЛОВІК, ТАКА Й ЖІНКА…»

Слово Просвіти, №28 за 2011 рік

згодом стало відомо, скинули листівки радянські літаки для перевірки лояльності громадян, що перебували в німецькій окупації”. Отож можна подумати, що в молодої вродливої дівчини все складалося вкрай погано. Аж ні. Фортуна — римська богиня щастя — не забула про неї. Саме в цей час і відбулася її доленосна зустріч зі студентом-фронтовиком Олесем Гончаром. “У ті щасливі миті я сама себе не впізнавала. Між нами з’явилася тільки мова сердець”, — згадує Валентина Данилівна. А далі? Далі — успішна жінка й щаслива мати при успішному чоловікові. Колись у приватній розмові Ліна Костенко обмовилася: “Який чоловік, така й жінка…” Вона нікого конкретно не мала на увазі. Сказано просто, але влучно. З цієї точки зору в обох, очевидно, має бути однакове світобачення. І тільки? А ще? А ще найголовніше… Для обох “…кохання має бути засобом пізнання світу й самих себе, глибинних загадок життя”. Це, звичайно, не мої міркування. Вони належать теоретикові німецького романтизму й авторові роману “Люцінда” (1799 р.) Фрідріху Шлегелю. — Це про них! — відзначила я подумки, коли вперше, 1987 року зустріла Олеся Гончара й Валентину Данилівну на прибалтійському узбережжі в незабутніх Дубултах. Для Валентини Данилівни немає слова “потім”. Будь-яку роботу, і побутову, і творчу, прагне робити не таячись, але ретельно. Згадується передовсім її багаторічна сумлінна праця з архівом Олеся Гончара, зокрема підготовка його “Щоденників”, виданих “Веселкою” у трьох томах. Притаманний, вроджений дар Валентини Данилівни — повага до літератури. Вона уважно стежить за сучасним літературним процесом, прагне заглибитися й характеризувати те чи інше явище національної

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин